Глобальна вакцинна криза стала випробуванням для капіталізму — Bloomberg

Глобальна економічна криза 2008 року випробовувала фінансову глобалізацію. У 2020 році пандемія коронавірусу дестабілізувала міжнародні ланцюги поставок, також вказавши на негативний бік глобалізації. Останні кілька місяців, коли програми вакцинації почали збільшувати темпи в деяких частинах світу, тоді як багато країн досі не мають достатнього доступу до вакцини, з’явилося ще більше запитань до транснаціональних зв’язків, принципів глобалізації та капіталістичної системи загалом. Якщо країни не почнуть діяти узгоджено найближчим часом, сам капіталізм може зіштовхнутися з кризою довіри, пише Bloomberg.

Урядам країн потрібно співпрацювати над збільшенням виробництва та показати, що система все ще може правильно розподіляти ресурси.

Найбільшим аргументом на користь регульованих ринків є те, що вони керують виробництвом краще за будь-яку іншу систему. В ідеалі регульований ринковий капіталізм повинен відповідати попиту та пропозиції, а також забезпечувати правильні стимули. Виробничий потенціал розширюється, а не марнується. Покупці та продавці пов’язані. Інновації процвітають і приносять користь усім.

Але зараз усе не так. Йдеться не лише про нерівність, яку створює саме капіталізм, а також про безрезультатність, якої капіталізм повинен уникати.

Що стосується дефіцитних вакцин від COVID-19, то часто виробничі потужності витрачаються даремно, а інновації приносять користь не всім. Цього року можна було б виготовити приблизно 12 мільярдів доз вакцин, якщо проаналізувати всі поточні прогнози. Але насправді ця мета здається недосяжною, а доступні дози вакцин здебільшого отримали саме багаті країни.

Чи можна виробляти більше вакцин? У багатьох країнах, що розвиваються, виробничий потенціал фармацевтичної галузі використовується недостатньо ефективно. Одна фармацевтична компанія із Бангладешу заявляє, що могла б виготовляти від 600 до 800 мільйонів доз вакцин щорічно, якщо їй нададуть відповідні ліцензії та «рецепт». Занадто багато фармацевтичних підприємств марнують свій час, чекаючи дозволу з боку регуляторів та власників патентів. Для прикладу, 41 член Мережі виробників вакцин у країнах, що розвиваються, виробляє щорічно від трьох до чотирьох мільярдів доз різних вакцин.

Тому не дивно, що кілька країн вимагали пом’якшення регуляції прав інтелектуальної власності на час пандемії, зокрема стосовно COVID-вакцин. З одного боку це схоже на правильне та ефективне рішення. Але якби випуск нових вакцин було настільки ж простим процесом, як ігнорування правил інтелектуальної власності, то країни, що розвиваються, могли б видати так звані «примусові ліцензії», однак вони цього ще не зробили.

Звісно, деякі країни можуть побоюватися помсти, якщо вони видадуть подібні ліцензії, а пом’якшення прав інтелектуальної власності може допомогти обійти цю проблему. Головне питання полягає в тому, що складні механізми вакцин від COVID-19 не можуть бути легко відтворені. Просто сказати компаніям, що вони можуть спробувати виготовити вакцини, не принесе багато користі.

Іншими словами, потрібна узгоджена співпраця між найбільшими фармацевтичними компаніями, а також ліцензування і залучення якомога більшої кількості виробників. Вакцинна галузь наразі напружено працює над цим. Звичайним терміном передачі технологій є роки, але під час пандемії типовий час між передачею та початком виробництва скоротився до шести місяців.

Однак перешкоди на шляху до масштабного розширення виробництва досить значні. Це не означає, що найбільші фармацевтичні компанії – просто «жадібні капіталісти», стурбовані тим, що втратять прибутки. Деякі компанії, зрештою, частково навіть погодились відмовитись від отримання прибутку, поки триває пандемія - тому в їх інтересах забезпечити завершення епохи COVID-19.

Проблема також полягає в тому, що кожен новий ліцензіат, який зареєструється, буде додавати чергову «локацію». Кожну таку «промислову локацію» потрібно ретельно вивчити та переконатися, що вона відповідає конкретним виробничим практикам.

Кожен аспект виробництва вакцин жорстко контролюється, приблизно 70% виробничого часу витрачається на контроль якості і всі ці проблеми перекладаються на виробниче партнерство для розширення потужностей.

Але це не можна розглядати як непереборні перешкоди, особливо в часи пандемії. Кілька відомих діячів у сфері громадського здоров’я минулого місяця у Британському медичному журналі опублікували заклик до компаній «добровільно підготуватися до ліцензування та поділитися своїми технологіями виробництва вакцин з багатьма фармацевтичними компаніями, щоб відійти від обмеженого набору контрактних виробників та скоординувати розширені спільні зусилля».

Якщо це станеться, владі країн доведеться допомагати. Зокрема, уряди багатих держав повинні розглянути проблему фінансування, оновлення та розширення фармацевтичних об'єктів у країнах, що розвиваються, щоб підготувати їх до виготовлення вакцин за ліцензією. Своєю чергою, уряди країн, що розвиваються, повинні продемонструвати свою прихильність до регулювання та прав інтелектуальної власності, щоб їх власні виробники виглядали привабливо як партнери з ліцензування, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Кіпр відкриє двері для вакцинованих туристів з 65 країн

В Україні вже є два кандидати, яким можуть довірити розробку вітчизняної вакцини від коронавірусу, вважає міністр охорони здоров'я Максим Степанов.

"Є вже два кандидата на вакцину. Один з них проводить наукові розробки, вже досягли стабілізації лікарської форми, проходять всі ці доклінічні фази для того, щоб вийти на клінічну фазу", - сказав глава МОЗ.