FT: Не варто плутати відступ з Херсона з тріщиною в броні Путіна

Наказ армії Росії відступати з Херсона - єдиного обласного центру, який вона змогла захопити з лютого - став новою великою поразкою Москви в Україні. Тільки два місяці тому російські війська змусили тікати з окупованої частини Харківської області.

Генерал Сєргєй Суровікін, якого призначили командувати війною проти України якраз після відступу з Харківщини, попереджав, що попереду «складні рішення». Але втрата Херсона гірша, тому що це один з чотирьох українських регіонів,  про анексію яких Кремль оголосив у у вересні, - пише в статті для Financial Times колишній російський дипломат і старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир Алєксандр Баунов.

Він нагадує, що від самого початку вторгнення були розмови про те, що воєнна поразка може призвести до повалення Владіміра Путіна. Зрештою, хунти в Ангентині і Греції впали після провальних воєнних авантюр. А безуспішні колоніальні війни спровокували Революцію гвоздик в Португалії, в результаті якої був повалений салазарівський режим Марселу Каетану.

Втім, інші приклади говорять, що всім треба бути обачними. Адже після поразки в Кувейті у 1991 році режим Саддама Хусейна продовжував існувати в Іраку. Також після того, сербські сили придушили в Хорватії і Боснії й Герцеговині, Слободан Мілошевич зберіг владу. Втім, навіть якщо масштабні поразки в Україні не призведуть до повалення Путіна, вони можуть змінити обличчя його режиму.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

WP: Відступ армії Росії з Херсона створює умови для ще важкої битви

Російські цілі у війні проти України досі нечіткі. В Москві говорили і про «денацифікацію», і про «декомунізацію», що хочуть захистити жителів Донбасу, демілітаризувати Україну і не дозволити їй вступити в НАТО, повернути «колишні російські території», захистити російську мову і навіть «врятувати» українські міста від гей-парадів. Відсутність чіткої мети робить визначення перемоги незрозумілим. Але водночас критерії поразки в такому разі теж не зрозумілі, не кажучи вже про такі, які б поставили Путіна під загрозу.

«Насправді російський президент вже пережив кілька серйозних поразок: початковий «бліцкриг» провалився, російські війська змусили відступити з передмістя Києва і кількох інших міст. Росія втратила флагман Чорноморського флоту крейсер «Москва», пішла з острова Зміїний, який був першим успішним завоюванням на початку війни. Після поспішного відступу з Харківської області була атакована ще одна символічно важлива ціль - Кримський міст. Інших лідерів вже, напевне, повалили б після таких військових невдач, але не Путіна», - пише Баунов.

Він пояснює, що прихильники Путіна не вважають саме вторгнення в Україну актом агресії. Для них це боротьба проти набагато могутнішого Заходу. Дослідники російського суспільства спостерігають шокуючий парадокс. Історія ставить Росію на рівних з великими колоніальними імперіями Заходу. 

«Але після поразки в Холодній війні, розпаду СРСР і економічних труднощів 1990-х років, дедалі більша кількість росіян відчуває себе колонією, якою керують західні сили. Тепер вони переконані, що скидають ярмо, яке так сильного принизило їхню країну і нав’язало їм капіталізм», - пояснює автор.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Economist: В Росії усвідомили, що війна Путіна - це провал, розмови про майбутнє без нього почалися

В очах невдоволених росіян, будь-який опір Заходу - це перемога майже не залежно від кінцевого результату. Навіть відступаючи, вони втішають себе думкою, що недопустили «ще більшого поневолення» Росії. Саме тому немає прямого зв’язку між військовими невдачами і ослабленням влади Путіна. Йому важко програти у цій війні рівно так само, як перемогти в ній.

«Вдома навіть саме вторгнення - це вже якоюсь мірою перемога. Тим часом, пасивну більшість можна переконати, що будь-який результат - це найкращий з можливих. А критиків змусять замовчати за допомогою репресій, саме так, як це відбувається зараз», - йдеться в статті.

Баунов помітив ознаки того, що після відступу з Херсону найбільш прагматичні діячі в Кремлі будуть шукати компроміс. Російські чиновники дедалі частіше вживають слово «переговори», яке було майже табу. Москва може спробувати добитися формального визнання її контролю над рештою окупованих територій і зупинки українського наступу в обмін на повернення Херсону Україні і припинення обстрілів критичної інфраструктури перед зимою. Але така пропозиція має дві проблеми. Перша з них - це відсутність довіри Києва. А друга - це поставить під загрозу статус Путіна як борця з Заходом. Ризик в тому, що це може підштовхнути російського президента до фактично нескінченної війни заради війни і навіть ще більш жорстоким репресіям, ніж він сам розраховував.