Що далі? Чи є життя після Владіміра Путіна? Хто його замінить і як? Це питання, які турбують російських бюрократів, бізнесменів і політиків в часи, коли вони бачать, що армія України наступає, талановиті люди тікають з Росії, а Захід відмовляється прогнутися, зіштовхнувшись з енергетичним і ядерним шантажем.
«В ресторанах і на кухнях в Москві багато злих розмов і лайки. Всі усвідомили, що Путін помилився і програє», - сказав The Economist неназваний представник російської еліти.
Це не означає, що Путін відступить, що його повалять чи що він застосує ядерну зброю. Це означає, що ті, хто керує країною і володіє активами, втрачають впевненість. Російська політична система, схоже, входить в найбільш турбулентний період за всю свою пострадянську історію. Західні уряди теж починають переживати, чи не стане Росія неконтрольованою.
«За всі свої 23 роки правління Владімір Путін ще ніколи не був в такому становищі», - сказав російський політичний аналітик Кіріл Рогов.
В минулому Путін мав справу зі складними ситуаціями, такими як загибель 118 членів екіпажу затонулої субмарини «Курск» або захоплення школи в 2004 році, яке закінчилося смертю 333 людей. Однак, йому вдалося уникнути відповідальності і зберегти імідж сильного лідера.
«Тепер він планує і проводить операції, які очевидно провалюються», - сказав співрозмовник видання.
Вторгнення в Україну, яке почалося 24 лютого, було шоком для російського істеблішменту, який сам себе переконав в тому, що Путін не ризикне почати повномасштабну війну. Але суміш з обмежених військових успіхів на початку, відсутності економічного краху в Росії і ранніх спроб вести мирні переговори, заспокоїли нерви. Пияцтво теж могло допомогти з цим. В владних колах почати так сильно пити, що Путін почав скаржитися публічно на алкоголізм. Дехто з представників російської еліти навіть на якийсь час переконав себе, що Путін не може програти.
Ці погляди були розбиті, коли була оголошена «часткова» мобілізація. Вона довела, що його так звана «спецоперація» розвалюється. І відправляючи на військову службу ще більше росіян, він втягує країну ще глибше в конфлікт. І як масова втеча і ухилення від мобілізації показали, його спроба перетворити його в нову «Велику Вітчизняну війну» провалилися. Мобілізація порушила головну умову мовчазної згоди суспільства з війною, а саме що від росіян не будуть вимагати активної в ній участі. В Москві - найбагатшому місті країни, де чоловіків почали виловлювати на вулицях - мер Сєргєй Собянін відчув необхідність 17 жовтня оголосити, що мобілізація в столиці закінчилася. Іншим регіонам, чия влада менша, доведеться компенсувати цю нестачу.
Путін не може перемогти у війні, у якої від самого початку не було чіткої мети. І втративши так багато, він не може закінчити її, уникнувши при цьому приниження. Навіть якщо бої в Україні припиняться, повернення до мирного довоєнного життя вже неможливе, поки його войовниче президентство буде продовжуватися. Тим часом, економіка Росії почала відчувати на собі вплив санкцій і відтоку найбільш освічених і кваліфікованих кадрів. Споживацька впевненість падає.
Церемонія 30 вересня, в ході якої після виголошення злої промови проти Заходу Путін оголосив про анексію чотирьох областей України, які він насправді не контролює, була настільки абсурдною, що вона зруйнувала його ауру сили навіть в самій Росії.
«До вересня російські еліти підтримували Путіна через прагматичний розрахунок… Але все зайшло так далеко, що їм тепер доводиться обирати між різними сценаріями поразки», - сказала виданню політичний консультант Татьяна Становая.
Військова поразка може призвести до падіння режиму з усіма пов’язаними з цим ризиками для тих, хто його підтримував. Але войовничість Путіна «піднімає питання, чи російські еліти готові підтримувати його до гіркого кінця, особливо на тлі зростання погроз застосувати ядерну зброю», - зауважила Становая. Путіна раніше вважали джерелом стабільності, але тепер він став загрозою для неї.
Політичний аналітик Аббас Галлямов, який колись обіймав посаду в Кремлі, впевнений, що у наступні кілька тижнів чи місяців еліти, які завжди покладалися на здатність Путіна зберегти свій режим, усвідомлять, що порятунок системи і їхніх життів - це тепер їхнє власне завдання. Через це пошуки наступника всередині системи стануть більш інтенсивними. Галямов вважає, що серед потенційних кадидантів Дмітрій Патрушев, син голови Ради національної безпеки і одного з головних ідеологів режиму Ніколая Патрушева. Сам Патрушев-молодший раніше був міністром. Попри сімейні зв’язки, його можуть сприйняти як нове обличчя. Серед інших більш знайомих кандидатів - заступник голови адміністрації в Кремлі Сєргєй Кірієнко, мер Москви Собянін, а також прем’єр-міністр Міхаіл Мішустін, який може вступити в союз з людьми зі спецслужб, а також почати вести переговори з Заходом.
Однак, ув’язнений лідер опозиції Алєксєй Навальний стверджував нещодавно в статті для Washington post, що було б наївно сподіватися на фундаментальну зміну поглядів на війну, якщо Путіна замінять кимось з його еліти. Особливо коли йдеться про війну за спадщину СРСР. Навальний наголосив, що єдиний спосіб покінчити з нескінченним циклом імперіалістичного націоналізму в Росії - це провести децентралізацію влади і змінити форму правління на парламентську республіку. У своєму, здавалося б, зверненні до російських еліт Навальний стверджував, що парламентська демократія - це теж раціональний і бажаний вибір для багатьох політичних фракцій в оточенні Путіна.
«Це дає їм можливість зберегти вплив і боротися за владу, водночас гарантує, що більш агресивні групи їх не знищать», - пояснив Навальний.
Ця «більш агресивна група» вже почала проявляти себе в публічному просторі. До неї належить колишній злочинець Євгеній Прігожин, який керує групою найманців «Вагнер», а також чеченський автократ Рамзан Кадиров, у якого теж є приватна армія. Обох вважають лояльними до Путіна. Політолог Єкатєріна Шульманн порівняла найманців Прігожина з «опричниками» Івана Грозного, які штовхнули Москвське царство в хаос. Російський диктатор почав війну з метою перетворити Україну на провальну державу. Натомість він він швидко перетворює в провальну державу саму Росію.