Forbes: Війна Росії проти України не дозволить США зосередитись на Азії з кількох причин

Російське вторгнення в Україну сильно ускладнило американські військові й дипломатичні розрахунки, але воно не змінило переконання Вашингтону в тому, що Китай - значно більша загроза. 

Пентагон розіслав американським чиновникам інформаційний бюлетень з описом національної оборонної стратегії адміністрації Джо Байдена. В ньому йдеться про те, що США віддають пріоритет стримуванню агресії Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні, а вже потім російському виклику в Європі. Але така оцінка може змінитися ще в роки президентства Байдена. Тому що агресія Владіміра Путіна в Східній Європі - це набагато більша військова проблема, ніж все те, що Пекін зараз робить на Сході. Російський автократ описує своє вторгнення в Україну як початок альтернативного світового порядку, в якому США не домінують. Про це в статті для Forbes пише директор Lexington Institute Лорен Томпсон.

Автор зауважує, що Путін рідко упускає можливість нагадати світу, що Росія володіє ядерним арсеналом, здатним знищити Захід за лічені години. Таку риторику не можна порівнювати усім тим, що лідер Китаю Си Цзиньпін говорить публічно. Звісно, балакати можна скільки завгодно. Але є й більш вагомі причини вважати, що Вашингтону доведеться переглянути свій розворот до Азії. Томпсон перелічує 5 з них.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Focus: Меркель вважає, що вторгнення Путіна в Україні пов’язане з її відставкою

Перш за все, це географія. Китай і Росія однаково мають історію розбудови імперій впродовж багатьох століть. Але географічні обставини, які диктують їхні цілі в сфері безпеки, відрізняються. Європейська Росія окупувала велику площу від Уралу до Північного моря. І для експансії в західному напрямку перешкод майже немає. У свою чергу, Китай оточений великими географічними бар’єрами: це і гори, і пустелі, а також Тихий океан. Одна з причин, чому Тайвань грає таку велику роль у Індо-тихоокеанській стратегії Вашингтона - це те, що невелика острівна країна залишається єдиним місцем, яке військова сила Пекіну має шанс окупувати ще в поточному десятилітті. Цього не скажеш про Росію. Без надійної західної оборони російська армія може окупувати дуже багато сусідніх країн: від Молдови до Фінляндії. Риторика Путіна зміцнює переконання, що Україна - це лише початок нової ери російського імперіалізму.

Друга причина - це лідери. Сі Цзіньпіна і Владіміра Путіна можна назвати підстаркуватими диктаторами, які не хочуть випускати владу з рук. Щоб залишатися на чолі своїх країн, вони обоє використовують національні образи, які в минулому нібито завдали їхнім народам іноземці. Однак, підхід Сі Цзіньпіна до збільшення глобального впливу Пекіну має багаторівневу природу і базується не лише на військовій силі. Путінський підхід останніми роками був заснований виключно на застосуванні армії для взяття під контроль чужих територій. Експерт Ішаан Тароор писав у статті для Washington Post, що неоіперіалістичне мислення Путіна застоване на «твердженнях про містичне призначення, яке стоїть вище будь-яких геополітичних імперативів і через яке Росія обов’язково повинна вступити в сутичку з Заходом».

Сі Цзіньпін, без сумніву, має власну концепцію китайської особливої долі. Але вона не передбачає окупацію територій за межами Тайваню. На відміну від Путіна, який порівнює себе з завойовником Петром I, Сі не порівнює себе з імператорами династії Цін, які збільшили територію Китаю вдвічі. Успіх його плану не залежить від успішного завоювання сусідів.

Третя причина - це характер загрози. Путін робить таку велику ставку на військову силу через слабкість всіх інших доступних інструментів. Російська економіка, сильно залежна від експорту викопного палива, не може конкурувати з Заходом і передових технологіях. У будь-якій неядерній війні з Заходом Росія швидко зазнає поразки через нестачу новітнього озброєння й економічних ресурсів. Те, що Путін так часто нагадує про російський ядерний арсенал, - це прояв слабкості, який відображає, що навіть у військовому вимірі його країна не рівня західним суперникам, якщо вони будуть об’єднані.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Тайвань повідомив про 29 китайських літаків у своїй зоні ППО — Reuters

У випадку Пекіна ситуація інакша. Приєднавшись до СОТ в 2001 році, Китай став найбільшою промисловою державою світу. Його промислові можливості перевершують все, що є в США, Японії і Західної Європи разом узяті. Його власні технологічні можливості постійно прогресують, а в деяких сферах Пекін має світове лідерство. Якщо Китай просто збереже свій економічний вектор, який він розбудовував впродовж останніх двох десятиліть, він стане домінантною глобальною силою навіть без першокласної армії. У випадку Росії це неможливо. Її спроби надолужити інші економіки провалилися. Тому залишилися лише військові методи втілення мрій Путіна про «велич».

Четверта причина - інтенсивність загрози. Попри те, що Китай швидко нарощує сили, його військова загроза за межами Тайваню здебільшого гіпотетична. У випадку Росії військова загроза очевидна і може зберігатися на покоління. Британський прем’єр-міністр Борис Джонсон і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг застерігали минулого тижня, що російська війна проти України може затягнутися на довго, можливо навіть на роки. Навіть якщо кровопролиття припиниться, російські війська все одно будуть стояти на кордоні півдесятка країн НАТО. Тому загроза війни не зникне з Європи, незалежно від того, як закінчиться нинішня путінська агресія. Інтенсивність війни робить ігнорування поведінки Москви неможливим. В цей час загроза з боку Китаю в західній частині Тихоокеанського регіону більш туманна. Навіть якщо нинішня військова експансія Пекіна продовжиться, китайський виклик, перед усім, буде мати економічний і технологічний характер. Жодна кількість військ США в Тихоокеанському регіоні не змінить факт, що Китай постійно комерціалізує інновації швидше, ніж Америка.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

NYT: Російська війна проти України може стати або прелюдією, або фіналом

І остання причина - це те, наскільки загрозу можна залагодити. Оскільки Китай становить регіональну військову загрозу, рішення відносно легко передбачити. Наприклад, можна на постійній основі розгорнути бронетанкову бригаду на Тайвані, щоб стримати будь-яке потенційне вторгнення. У Європі ж рішення набагато важче знайти. Тому що, наприклад, між такими країнами, як Японія і Китай, існують природні бар’єри. А в Європі їх немає. Блискавична атака Москви проти кількох сусідів може добитися успіху до того, як США навіть зможуть мобілізувати сили. І якою б не була західна реакція, доводиться враховувати, що у Росії є тисячі тактичних ядерних боєголовок в регіоні. Таким чином, загроза з боку Росії в Східній Європі буде все більше домінувати в стратегічних розрахунках Вашингтона. Китай має більше варіантів поведінки й більш витончене керівництво. Він зможе збільшити свій вплив на Сході без тих методів, до яких вдається Путін.