Підтримати
Дії армії Росії в Україні були «надзвичайно некомпетентними», як зауважив The Economist в спеціальному номері з підсумками 2022 року. Західні спостерігачі виявили грубі недоліки в розвідці, плануванні, підготовці, забезпеченні технікою і логістиці, а також в багатьох інших сферах, критично важливих для військових успіхів.
Західні розвідувальні служби навіть не очікували, що ефективність російської армії буде на стільки поганою. Тож вони переглядають свої оцінки загроз для безпеки, які надходять з боку Москви. Однак, публічне обговорення уроків російського вторгнення в Україну майже повністю зосереджене на майбутньому звичайної війни.
Значно важливіше питання для Вашингтона - це що російський провал в Україні може сказати про майбутнє ядерного стримування. Про це в статті для Forbes пише головний операційний директор аналітичного центру Lexington Institute Лорен Томпсон. Він нагадує, що Дослідна служба Конгресу нещодавно у своєму звіті зауважила, що «Росія - єдина країна, яка, зважаючи на її ядерний арсенал, становить екзистенційну загрозу для США». Томпсон погоджується з такою оцінкою. Адже 1% російських запасів ядерної зброї вистачить, щоб знищити американську економіку і вбити мільйони американців. Однак, попри це, політичні лідери США, схоже, не звертають увагу на ядерні погрози Москви, які вона озвучувала впродовж всієї війни проти України.
Томпсон вважає, що настав час більш вичерпно проаналізувати, що російські провали в Україні можуть розповісти про підходи Росії до ядерної війни.
Декларативна стратегія. Це поняття означає те, що ядерні держави публічно говорять про наміри щодо їхніх ядерних арсеналів. Хоча їхні таємні плани можуть бути іншими. Впродовж війни проти України Владімір Путін і його ключові підлеглі постійно погрожували застосувати ядерну зброю, якщо Захід спробує зірвати його військові плани. В «Перегляді ядерної позиції» за 2018 рік адміністрація Дональда Трампа попереджала про таку поведінку. Попри те, що російські ядерні погрози переслідували мету створити імідж сили і рішучості, вони насправді стали відображенням відчуття слабкості.
«Москва все більше усвідомлює, що її звичайні сили поступаються Заходу, а в її економіки, розмір якої дорівнює ледве десятій частині від розміру американської, немає ресурсів, щоб вирівняти цей баланс. Саме тому вона нагадує про ядерні сили, щоб вирівняти умови гри, розуміючи, що в НАТО обмежені можливості пом’якшити ядерну атаку», - пише Томпсон.
Стратегія застосування. Схильність Москви справді застосувати ядерну зброю визначає особисто Владімір Путін, якого автор називає «фактичним диктатором». І саме він буде ухвалювати остаточне рішення про застосування зброї масового знищення. Впродовж останніх років Путін ставав все більш ізольованим і покладався на поради лише вузького кола соратників, більшість з яких «яструби». Впродовж війни проти України він неодноразово відкидав думку найвищого військового командування.
«Путін щиро вірить, що Захід намагається знищити Росію. Він оточений підлеглими, які лише підкріплюють його страхи. Оскільки ніхто не обмежує його дії, а доступу до зовнішньої інформації немає, Путін більше схильний переступити ядерний поріг в звичайному конфлікті, ніж лідери Заходу», - вважає автор.
Ознаки і попередження. Під час війни проти України російська розвідка виявилася на диво поганою. Частково це пов’язано з бажанням створити звіти, які б задовольнили Путіна. Інформація проходить через численні шари перевірки, перш ніж доходить до автократа. В результаті вона часто застаріла. Такі ж проблеми з точністю і затримками можуть виникнути під час ядерної кризи.
Небезпека того, що помилкові ознаки вплинуть на рішення про застосування ядерної зброї, посилюється ще й тим, що Росія не інвестує в системи попередження про запуски ракет. Останнім часом були навіть цілі періоди, коли у Москви не було геостратегічних супутників попередження, які могли б виявляти і відстежувати ворожі ракети. Це змушує Росію покладатися на менш швидкі і не надійні джерела інформації. Тому російська ядерна зброя може бути приведена в бойову готовність лише для того, щоб скоротити загрозу випередження.
Командування і контроль. Ядерна система США розроблена так, щоб забезпечувати зв’язок між командуванням і ядерними силами за будь-яких умов і гарантувати, що арсенал буде застосований лише за законним наказом. Президент - єдиний, хто може віддати такий наказ. Немає формальної процедури, наприклад, для підтвердження, що президент свідомо віддає наказ завдати ядерний удар. Хоча далі в ланцюгу командування є ретельно розроблені процедури, які обмежують свободу інших чиновників.
Російська система командування і контролю нагадує американську. Але російський стиль командування, як свідчить війна проти України, створює інший оперативний клімат. З одного боку, навряд чи хтось виступить проти Путіна, якщо він віддасть наказ застосувати ядерну зброю. Тому що його оточують покірні підлеглі. З іншого боку, ланцюг командування ядерними силами, швидше за все, буде діяти значно повільніше, зважаючи на традиційну недовіру Москви до військових командирів на місцях. Тож російські військові не виконають наказ Путіна так само швидко, як американські військові наказ свого президента. Це може мати серйозні наслідки в умовах конфлікту.
Ядерна впевненість. Це поняття включає в себе безпечність, захищеність і надійність зброї. В США військові керують і підтримують ядерні сили, а окрема служба відповідає за впевненість в них загалом. Обидві частини системи функціонують відповідно до строгих протоколів.
А завдання виконує добре підготовлений особовий склад. Російських військових, які служать в ядерних силах, часто називають елітою російської армії. Але не виключено, що вони такі ж некомпетентні і корумповані, як і інші неядерні війська Росії.
«У Путіна, швидше за все, не більше розуміння про стан ядерних сил, ніж звичайних військ. Ми повинні очікувати, що все прогнило однаково. А це робить ядерні аварії, низьку надійність і інші проблеми більш вірогідними», - вважає Томпсон.
Якість техніки. Російські стратегічні ядерні сили зараз складаються з 300 міжконтинентальних балістичних ракет наземного базування, 10 субмарин, здатних нести ядерну зброю, а також близько 50 стратегічних бомбардувальників. Крім того в Москви є близько 1500 ядерних боєголовок для стратегічних сил і ще 1900 боєголовок, призначених для нестратегічних місій. Росія нещодавно завершила модернізацію своїх стратегічних ракетних сил, які грають ключову роль в російському ядерному стримуванні. Томпсон зауважує, що інформація про російський арсенал здебільшого засекречена.
«Але зважаючи на те, що ми дізналися про звичайні сили Росії, якість техніки ядерних сил може бути не однаковою. В деяких випадках вона поступається американським аналогам. Попри те, що в Росії все ще є страшні ядерні сили, здатні знищити США і їхніх союзників за кілька годин, їй, швидше за все, бракує можливостей проводити гнучкі і впродумані операції, які б зрівнялися з можливостями США», - вважає автор.
Оперативна культура. Розглядаючи деякі потенційні уроки російської війни проти України, експерт Capital Alpha Partners Байрон Каллан зауважив: «Армії - це відображення суспільств, які їх розгортають». Урок, який Захід повільно починає виносити з війни в Україні, говорить, що Росія більше не велика держава. Економічно, технологічно і демографічно вона сильно відстала від Заходу і, цілком можливо, вже ніколи не поверне собі колишню силу.
«Можна припустити, що російський ядерний істеблішмент страждає від слабкої дисципліни, повсюдної корупції та низьких стандартів роботи. Все російське суспільство демонструє такі недоліки. І те, що ним керує ізольований і параноїдальний диктатор, не покращує це становище. Як США інтегрують цю вірогідність в своє ядерне планування, лишається загадкою. Але здається очевидним, що покладатися далі виключно на загрозу відплати для збереження миру вже не достатньо», - вважає автор.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google