Підтримати
Робота часто є невеселою справою. Якщо ми щиро намагаємось вирішити великі проблеми чи прагнемо отримати прибуток, жарти та сміх, як правило, здаються недоречними. Але трохи веселощів насправді можуть допомогти досягнути серйозних цілей, вважають учені зі Стенфордського університету.
Але бувають випадки, коли місце роботи є занадто токсичним. Іноді простіше покинути таке робоче місце, ніж оговтатися від згубних довготривалих наслідків, пише Financial Times.
Спроби Анни звернутися за допомогою до свого керівника через жорстоке ставлення з боку її колеги, виявилися марними.
«Керівник сказав, що мій колега «ідіот» і треба просто почекати, коли він зазнає серйозної невдачі на роботі», - каже Анна.
Будучи новачком у компанії, Анні не вистачало союзників у маркетинговій організації, до якої вона приєдналася. Відчуваючи себе нещасною та самотньою, жінка вирішила пройти психологічний тренінг, щоб знайти спосіб вирішити проблему.
Подібно до Анни, багато людей повинні знайти впевненість, необхідну для того, щоб врятуватися від цькування на роботі. Але часто вони схильні думати: «Що я зробив неправильно?».
У надзвичайно нестабільній ситуації занадто легко переоцінити свою роль у тому, що сталося, коли це цілком може бути наслідком неправильної організації або просто індивідуальної поведінки: булінг з боку керівника чи токсичного колеги. Часто колега, який страждає від цькування є успішним і харизматичним, що лише додає сум'яття.
«Крім того, якщо ваша успішна робота розпалює заздрість, то спроби виправити ситуацію, покращивши ефективність, можуть лише погіршити ситуацію. Подібним чином, якщо спроби захиститися трактуються як сумнів у компетентності, то навряд чи ви зможете відстояти власну думку. Висловлювати свої почуття колегам, які роблять ваше життя нещасним, розумно лише тоді, якщо вони можуть контролювати свої емоції», - вважає авторка статті Наомі Шрагай.
Анна боялася за свою роботу, коли агресивний колега почав її «цькувати», поскаржився на неї і погрожував звільненням. Справи погіршувались, оскільки ситуація викликала травматичні спогади про знущання, які вона пережила ще в дитинстві.
«Я бачила це жорстоке ставлення. Ситуація змусила мене задуматися, можливо зі мною щось не так. Оскільки я не розуміла, в чому проблема, це викликало почуття постійного страху», - пояснює Анна.
Поведінка її колеги майже напевно була «розроблена» для того, щоб Анна почувалася погано. Стало зрозуміло, що агресивно налаштований колега не збирається відступати, а сама компанія навряд чи вживатиме заходів. Як тільки Анна змогла прийняти ці реалії, вона почала шукати вирішення проблеми самостійно.
«Було корисно побачити культуру організації, її психологію та ДНК. Після цього стало очевидно, що компанії було байдуже. Є генеральний директор, який все контролює і вважає, що всіх працівників можна легко замінити», - каже Анна.
Трансформація точки зору не тільки зменшила страх, але і повернула Анні впевненість. Вона більше не дозволяла собі бути мішенню жорстокого ставлення колеги. Анна почала реагувати на те, що відбувалося зараз, а не переживати старі дитячі травми.
«Мені не подобається мати справу з жорстоким ставленням на роботі, але я розумію, що проблема не в мені самій, а в тому, що я просто стала випадковою жертвою», - каже Анна.
На роботі рідко є час, досвід чи мотивація для вирішення психологічних проблем. Часто легше просто терпіти агресію від інших, ніж визнати, що компанія не зацікавлена у добробуті власних працівників.
Проте ризик серйозного удару по самооцінці, емоційного вигорання або депресії високий. Такі душевні стани зменшують концентрацію уваги, спричиняючи занепад віри в себе. Отже, оптимальною метою має бути самозахист. Варто намагатися уникати шкоди, можливо, переходячи на іншу посаду в компанії або навіть шукаючи нову роботу.
Хоча перспектива зміни роботи для багатьох може бути страшною, особливо якщо впевненість стрімко впала. Однак легше залишити токсичне місце роботи, ніж оговтатися від згубних наслідків булінгу.
35-річний Майкл із однієї американської виробничої компанії також спочатку вважав себе відповідальним за конфлікт із менеджером. Але насправді його керівник заздрив яскравій особистості Майкла та його інноваційним ідеям. Коли Майкл гарно виконував свою роботу, це найбільше дратувало його менеджера.
«Я почувався морально придушеним і почав сумніватися у власних можливостях. Зараз я усвідомлюю, що проблема була не в мені. Мій менеджер був невпевнений у собі проектував власну тривогу на всю команду», - каже Майкл.
Психологічний стан Майкла був таким, що він постійно намагався працювати більше, але це лише загострювало ситуацію. Ключовим моментом було визнання того, що незалежно від його відданості робочому процесу, він ніколи не зможе досягнути успіхів у цій конкретній компанії. Зрештою, він зміг піти з цієї організації, розуміючи те, що це не його провина.
«Багато років я припускав, що для оцінки моїх можливостей існує робота, але ця компанія показала, що навіть наполеглива праця не принесе результатів. Це, безумовно, відкрило мені очі», - додає Майкл.
«Усвідомлення того, що не все можна вирішити, розчаровує, але справжнім полегшенням є те, що не все залежить від вас», - пише Наомі Шрагай.
«У мене була сліпа надія щодо свого потенціалу в цій компанії. Але мужність піти - це було найкраще, що я зробив», - вважає Майкл.
«Якщо ви почуваєтеся морально пригніченими або втрачаєте мотивацію на роботі через жорстоке ставлення колег чи токсичну культуру, знайдіть людину, якій довіряєте - колишнього наставника, близького колегу чи психологічного тренера, які зможуть вам допомогти. Вони зупинять саморуйнівний монолог у вашій свідомості та запропонують більш реалістичні пояснення та рішення для подібних проблем», - пояснює Наомі Шрагай.
«Запитайте себе, чи це просто складні обставини роботи, які можна виправити, або ж ситуація стала наслідком особистості колеги та більш масштабної культурної проблеми, яка навряд чи вирішиться», - додає авторка.
Вихід із отруйного середовища зміцнить впевненість у собі. Осмислення дозволяє не тільки залишити токсичну роботу позаду, але й забути про погані почуття. Кінцева мета – вийти з такого середовища і зберегти при цьому цілісність своєї особистості і власну гідність, резюмує видання.
Пандемія змусила людей масово переходити до дистанційної роботи, але вже почалося поступове повернення до офісів. Досить скоро люди зможуть відновити звичку сумно дивитись у вікно поблизу робочого місця, сподіваючись, що хоча б у вихідні буде сонячно. Оскільки багато співробітників зараз практикують гібридну схему роботи, можливо, відвідуючи офіс 2-3 дні на тиждень, експеримент в режимі повного дистанційного робочого дня закінчується, і нарешті можна оцінити його ефективність.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google