Підтримати
Всесербський сабор (асамблея), який неодноразово переносили, нарешті відбувся ввечері 8 червня в Белграді під гаслом «Єдиний народ, єдиний сабор — Сербія й Серпска». Його метою було проголошено підтвердження єдності сербського народу, обговорення «важливих» рішень щодо «виживання» сербського народу в його «осередках», економічного прогресу, збереження сербської мови, спільної культурної спадщини. Інакше кажучи — зміцнення єдності «сербського миру».
Однак був і ще один слоган, який на самому початку історії про асамблею видав глава Республіки Сербської Мілорад Додік: «Після 5 травня (перша дата проведення тоді ще «великодньої асамблеї». — В.Ц.) нічого вже не буде, як раніше». Дивні й тривожні гасла, що породжують низку запитань.
Перше з них — то що ж це за мітинг такий, Всесербський сабор? Ідея такого заходу виникла під час кампанії Белграда, Баня-Луки й Москви проти обговорення резолюції щодо Сребрениці на Генеральній асамблеї ООН. Тоді витягнули з шафи запорошену брехливу тезу про те, що резолюція нібито звинувачує сербський народ у «геноцидності», і створили ще одну: мовляв, резолюція призведе до «закриття» Республіки Сербської (РС).
Cачуваћемо мир, сачуваћемо српско име и презиме, сачуваћемо и Републику Српску, сачуваћемо и Србију.
— Александар Вучић (@avucic) June 8, 2024
Живела наша црвено-плаво-бела тробојка, живела Српска, живела Србија! pic.twitter.com/A22UKJL5Nn
Асамблея мала відбутися відразу ж після обговорення на засіданні Генасамблеї, яке неодноразово переносили. Якби резолюція не пройшла, мітинг мав показати силу й торжество «сербського миру». А оскільки резолюцію все-таки ухвалили, сабор став спробою оживити проєкт Слободана Мілошевича щодо «великої Сербії», налякати обивателя тиском Заходу на Сербію та РС, його намірами обмежити все сербське — державність, мову, культуру. Сабор став і перевіркою реакції міжнародної спільноти на наміри скасувати Дейтонські мирні угоди й показати, що річка Дрина (прикордонна річка між Сербією та одним із ентитетів БіГ — РС) не розділяє сербів. А для цього спробувати нав’язати сербам різних країн нову єдину національно-культурну ідентичність, що ґрунтується на великосербстві.
У саборі взяли участь близько 7 тисяч сербів — як місцевих, так і з сусідніх країн, державних і громадських діячів, науковців, представників Сербської православної церкви (СПЦ).
Міністри провели спільне засідання урядів Сербії й РС, де обговорили конкретні питання співробітництва й підписали близько десятка двосторонніх меморандумів і протоколів про співробітництво в розвитку транспортної інфраструктури, туризму, сільського господарства, енергетики, культурного та освітнього обмінів.
Протягом усієї суботи понад 2500 учасників 48 самодіяльних колективів, здебільшого дитячих, давали на площах Белграда концерти. А учасники асамблеї молилися, засідали, підписували. Загалом ця суміш заходів виглядала як шоу або фестиваль «сербського миру», що завершився грандіозним салютом.
Запитання друге — навіщо потрібен сабор? Якщо коротко — для реваншу. Після поразки в ГА ООН сербському президенту Александару Вучичу потрібно було показати свою силу, насамперед усередині країни. Сабор давав таку нагоду: було підтверджено претензію Сербії (та сербів) на лідерство в регіоні, з одного боку, а з іншого — частина заходу мала досить прагматичний характер (обговорювали розвиток співробітництва Сербії та РС за лідерства Белграда).
Тому деякі телеканали (зокрема PinkTV) й ті, хто виступав на саборі, відверто вихваляли президента, закликаючи всіх «встати за командиром Вучичем», «міцним, як горіх, захисником сербів».
Частину сабору, присвячену формуванню планів співробітництва, приязно зустріли на обох берегах Дрини, спокійно — в Чорногорії та Північній Македонії й навіть у Хорватії. А от спробу реваншу з молебнями, салютами й концертами сприйняли як примітивне повторення церковно-комуністичних ідеологічних балаганів, безглуздих у політичному ключі. Ухвалена Декларація про захист національних і політичних прав та спільне майбутнє сербського народу із 49 пунктів не змінить балансу сил на міжнародній арені й у регіоні. Навіть попри згадану погрозу Мілорада Додіка щодо подальших змін.
Запитання третє — до чого тут Додік? А до того, що він став системним чинником дестабілізації Західних Балкан, провідником політики Кремля в регіоні. Ось і проведення сабору він, «окрилений» зустріччю з Путіним у кулуарах економічного форуму, використовував для чергової атаки на цілісність БіГ, зробивши низку провокаційних заяв.
До речі, зазначимо, що зустріч Додіка з кремлівським вождем перед асамблеєю можна розглядати як неприємний для Вучича сигнал: мовляв, ти не єдиний, із ким дружимо й підтримуємо, є Додік, із яким регулярно зустрічаємося, а він дотримується московських вказівок чіткіше, не проводить навчань із НАТО й не дуже хоче до ЄС.
На сабор Додік з’явився безпосередньо з Росії, де вже розпочав наступ на єдність БіГ, повторюючи неодноразово озвучені фантазії: незабаром проведемо референдум про незалежність РС; розпочнемо підготовку договору про мирне розділення БіГ; перетворимо XXI століття на століття об’єднання сербів; подамо заявку щодо прийняття РС до БРІКС тощо. Наголосимо, що все це суперечить Дейтонським мирним угодам.
Варто зазначити, що виступи Вучича й Додіка на саборі, схожі в головному — просуванні великосербства, в деяких акцентах різнилися. Президент Сербії говорив про стабільність регіону, збереження миру, цілісність БіГ, співробітництво. А ось президент РС зробив акцент на протистоянні, виведенні РС із БіГ, нібито «ущербності» Боснії і Герцеговини.
Сепаратизм Додіка не має підтримки в самій РС, де проти виходу виступає частина депутатів Скупштини ентитету й чимало бізнесменів. А Євросоюз і США ще раз нагадали, що не допустять розколу єдиної БіГ, у чому їм допоможуть Cили Євросоюзу (EUFOR), які збільшили свій контингент майже втричі. Та й НАТО готове забезпечити цілісність країни.
Що ж підписали учасники Всесербського сабору? Декларація про захист національних і політичних прав та спільне майбутнє сербського народу складається із 49 пунктів. Її благословив третій організатор сабору — патріарх СПЦ Порфирій, після чого її мають схвалити парламенти в Белграді й Баня-Луці. Цей документ справляє двоїсте враження. З одного боку, це досить детальна програма розвитку співробітництва практично в усіх сферах життя — економіці, науці та культурі. Такий підхід можна лише вітати, адже співробітництво сприяє зміцненню миру та стабільності регіону. Ба більше, Декларація проголошує євроінтеграцію стратегічною метою Сербії та РС.
Та є й інший бік, що спонукає замислитися: а чи не є Декларація «дорожньою картою» зближення, можливо, аж до об’єднання, про що постійно твердить Додік, але мовчить Вучич?
Ось декілька прикладів. Проголошено створення Національної ради сербського народу, що «відповідає за координацію та виконання актів Всесербського сабору, а також власних актів». Що це, як не наднаціональний парламент, який контролює виконавчі органи та готує власні рішення, обов’язкові до виконання? Додамо сюди й установлення єдиних всесербських гімну, герба, свят.
Підтверджено єдиний підхід Сербії та РС до збереження військового нейтралітету, що відкидає рішення БіГ стосовно вступу до НАТО. Під прикриттям слів про повагу до Дейтонських мирних угод низка пунктів Декларації фактично торпедує їх у завуальованій формі: не визнається механізм призначення Високого представника; стверджується, що РС в однобічному порядку може розширювати свої повноваження та юрисдикцію; фактично схвалюється можливість не визнавати постанов уряду та Скупштини БіГ. Декларація підриває й переговорний процес щодо нормалізації відносин між Сербією та Республікою Косово й категорично наполягає на виключному вживанні назви «Косово і Метохія» для позначення «невід’ємної частини Сербії».
Навряд чи такий документ сприятиме миру й стабільності на Західних Балканах. Багато чого залежатиме від його життєвості та виконання його пунктів. Залишається незрозумілим, від кого ж автори Декларації всіма способами зібралися захищати сербський народ?
Можливо, вона так і залишиться тільки декларацією з набором бажань. Можливо, її реалізація, якщо вона розпочнеться, сприятиме поліпшенню життя громадян Сербії та РС. Але не виключено, що цей документ призведе до нового загострення напруження на Західних Балканах.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google