Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) визнає універсальне право володіти цивільними ядерними технологіями під контролем МАГАТЕ. Але він не дає рецепту, як розділити цивільні та військові технології. Країна, котра не володіє ядерною зброєю, цілком може наблизитися до технічного порога її створення, формально не порушуючи ДНЯЗ, зазначає завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак у статті для DT.UA.
За його словами, після розкриття у 2000-му всього масштабу ядерної програми Ірану, виявилося, що в країни є і центрифуги для одержання збагаченого урану, і майже готовий важководний ядерний реактор для виробництва плутонію.
"Виявлені потужності не дозволяли виробити ядерну зброю в найближчій перспективі. Але приховане від МАГАТЕ створення ключових технологій означало, що, доклавши додаткових зусиль, Іран міг би значно прискорити свою ядерну програму", - підкреслює Їжак.
Зазначається, що ядерна програма Ірану була загрозою, що формально не виходила за рамки ДНЯЗ, крім приховання її реальних параметрів від МАГАТЕ.
"Офіційні ядерні держави та Німеччина, які розпочали переговори з Іраном, погодилися на компроміс, зафіксований в угоді 2015 року. Іран зобов'язався знищити запаси урану середнього збагачення (істотно вищого за поріг високого збагачення, але нижчого від збройового), кардинально зменшити запаси урану низького збагачення і впродовж 13 років обмежувати кількість центрифуг двома третинами від наявного рівня", - написав автор матеріалу.
Таким чином, упродовж 15 років Іран не міг збагачувати уран вище 3,67% і не міг будувати нові потужності.
Загострення американо-іранських відносин останніх місяців із нереалізованими натяками на масштабну війну в регіоні призвело до передбачуваного звернення Ірану до теми ядерної зброї. Форма, в якій це було зроблено, і отримана Іраном відповідь свідчать, що сторони схильні домовлятися.
Детальніше про американо-іранські відносини читайте в матеріалі Олексія Їжака "Іранська ядерна угода Трампа".