COVID-19 зруйнував уявлення людства про безпеку — The Guardian

Дуже важко боротися із загрозами, які можуть спровокувати глобальний крах цивілізації або навіть вимирання людства. Пандемія коронавірусу зруйнувала ілюзію безпеки та нагадала про те, що увесь прогрес у розвитку науки і техніки не захистить світ від катастроф, які можуть зруйнувати звичний спосіб життя людей. Подібні глобальні загрози -  це реальність, а не вигадка, і політичним лідерам доведеться протистояти їм, пише британська газета The Guardian.

Технологічний прогрес після промислової революції збільшив ризик виникнення найекстремальніших катастроф, поставивши на карту майбутнє людства через ядерну війну або кліматичні зміни. Однією з технологій, яка може становити найбільшу загрозу в цьому столітті, є штучний інтелект (ШІ) - не поточні мережі ШІ, а більш зрілі системи із загальним інтелектом, які можуть перевершити людей. Люди, які працювали над розробкою ШІ стверджували, що без необхідних засобів контролю таких систем або без приведення їх у відповідність із загальнолюдськими цінностями, людство може опинитися в полоні своїх винаходів.

Цілком імовірно, що подібний ризик може спричинити екзистенційну катастрофу в наступному столітті. Людство буде змушене зміцнити свою стійкість до подібних загроз.

Загалом, варто звернути увагу на чотири найекстремальніші ризики: загрози від штучного інтелекту, глобальні пандемії, кліматична криза та сила ядерної зброї. Системи ШІ відіграватимуть фактично ключову роль у сучасній війні, це яскраво підкреслює необхідність гарантувати безпечну розробку систем ШІ, які відповідають людським цінностям. Розвиток науки і технологій повинен захищати людей, а не завдавати шкоди.

Враховуючи нові ризики, деякі країни приймають рішення про розширення ядерного арсеналу, як це зробила Велика Британія, для прикладу, але такі рішення можуть бути контрпродуктивними, вони ризикують спровокувати посилення «ядерних перегонів».

Щоб насправді трансформувати стійкість до екстремальних ризиків, потрібно піти далі. По-перше, необхідно терміново вирішити питання біозахисту. Окрім можливості початку нової пандемії через перехід невідомого вірусу від тварин до людини, існує ще гірша перспектива штучно створеної пандемії, розробленої ворожими державами або недержавними суб'єктами. Штучно згенерований вірус може бути більш смертельним, трансмісивним та стійким до вакцин. Зі стрімким вдосконаленням біотехнологій кількість суб’єктів, які могли б створити таку біологічну зброю, лише зростає.

Щоб подолати подібні ризики, можна було б створити спеціальні національні центри біозахисту, які будуть протистояти загрозам біологічної зброї та лабораторних витоків, розробляти стратегію ефективного захисту від біологічних загроз. «Спадщина» епохи COVID-19 повинна підготувати людство не лише до загрози потенційної наступної природної пандемії, але й до загрози штучних пандемій у вигляді біологічної зброї.

По-друге, урядам країн необхідно розширювати стійкість безпеки на весь спектр надзвичайних ризиків. Невідомо, якою масштабною може бути наступна криза, тому слід бути готовими до всіх таких загроз. Багато країн мають свої системи управління ризиками, але не всі вони можуть реалізувати адекватну оцінку небезпек, до яких слід підготуватися.

По-третє, потрібно поставити надзвичайні ризики в міжнародний порядок денний. Це глобальні проблеми, які потребують спільних глобальних рішень. Юрист Гуглієльмо Вердіраме стверджує, що, хоча ситуація зі зміною клімату та ядерна зброя охоплюються принаймні деякими положеннями міжнародного права, не існує чинного глобального правового режиму, який би охоплював важкість усіх критичних ризиків і загроз. Необхідно, щоб впливові країни очолювали заклики до нового договору про ризики для майбутнього людства, стимулюючи створення міжнародних систем захисту.

Попри всю завдану шкоду, COVID-19 дав людству шанс досягти десятиліть прогресу за лічені місяці. Необхідно скористатися цією можливістю, резюмує видання.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Євросоюз посилив правила експорту вакцин проти коронавірусу - ЗМІ

Внаслідок пандемії COVID-19 близько 20,5 мільйона років життя було втрачено у 81 країні, згідно з новим дослідженням. Висновки вчених підтверджують помилковість твердження про те, що люди, які загинули від COVID-19 все одно б померли, навіть якби і не інфікувалися коронавірусом.