Велика і порожня зона відчуження навколо Чорнобиля - місця найстрашнішої ядерної аварії у світі, є моторошним нагадуванням наслідків людських помилок. Через 35 років після аварії на ЧАЕС українці шукають у зоні відчуження натхнення, спокій і навіть заробіток, пише The Washington Post.
Реактор №4 на електростанції, в 110 кілометрах на північ від Києва, вибухнув уночі 26 квітня 1986 року, зруйнувавши будівлю та викинувши радіоактивні матеріали.
Радянська влада ще більше загострила катастрофу, не повідомивши громадськості про те, що сталося. Попри те, що жителів міста Прип'ять, яке розташоване неподалік від електростанції, евакуювали наступного дня, близько двох мільйонів киян навіть не здогадувалися про радіоактивну небезпеку. Світ дізнався про катастрофу лише після того, коли Швеція зафіксувала підвищений рівень радіації.
Врешті-решт із околиць було евакуйовано понад 100 тисяч людей і створено зону відчуження площею близько 2600 квадратних кілометрів, де залишилися тільки працівники, які розбирали уламки та намагалися швидко побудувати саркофаг для зруйнованого реактора.
Радіація продовжувала витікати з корпусу реактора до 2019 року, аж поки вся будівля не була покрита величезним укриттям. Коли роботи всередині почали демонтувати реактор, у чиновників з'явилися «нові ідеї» щодо зони відчуження.
«Це місце трагедії та пам'яті, але це також місце, де ви можете побачити, як людина може подолати наслідки глобальної катастрофи», - сказав заступник міністра охорони навколишнього середовища України Богдан Боруховський.
«Ми хочемо переписати наратив, щоб це була не зона відчуження, а зона розвитку та відродження», - додав він.
Для нього цей «новий наратив» включає заохочення розвитку туризму.
«Наш туризм унікальний, це не класична концепція туристичної галузі. Це місце медитації та роздумів, де ви можете побачити вплив людських помилок, але водночас відчути героїзм людей, який виправляє наслідки цих помилок», - сказав він.
«Туристична популярність» Чорнобильської зони зросла майже удвічі після телевізійного міні-серіалу 2019 року, і чиновники сподіваються, що рівень інтересу буде підтримуватися або навіть зростати, коли відступить пандемія. Найбільше туристів цікавить Прип’ять. Колись це були звичайне місто, яке зараз у руїнах.
ЧАЕС зараз не працює, але на виведеній із експлуатації електростанції є ще багато роботи. Боруховський каже, що всі чотири реактори повинні бути демонтовані до 2064 року. Україна також вирішила використовувати покинуту зону як місце централізованого сховища відпрацьованого палива з чотирьох інших атомних електростанцій. Донедавна відпрацьоване паливо утилізували в Росії. Зберігання відпрацьованого палива «вдома» дозволить країні заощаджувати приблизно 200 мільйонів доларів на рік.
«Ми робимо все можливе, щоб ця територія приносила країні прибуток», - каже керівник відомства, яке управляє зоною відчуження, Сергій Костюк.
Попри те, що рівень радіації в зоні відчуження досить низький, щоб туристи могли відвідувати її, а працівники - виконувати свої роботи, постійне проживання там заборонено. При цьому більше сотні людей все ще живуть у 30-кілометровій зоні навколо атомної електростанції. Серед них 85-річний колишній вчитель Євген Маркевич.
«Велике щастя жити вдома, але сумно, що все не так, як було раніше», - каже він.
Сьогодні він вирощує картоплю та огірки на своїй присадибній ділянці, але перевіряє їх на рівень радіації, «щоб частково захистити себе».
Довгострокові наслідки для здоров'я людини залишаються предметом напружених наукових обговорень. Майже одразу після аварії від гострої променевої хвороби загинули 30 працівників електростанції та пожежники. Пізніше тисячі людей померли від онкозахворювань, які спричинила радіація.
На подив тих, хто вважав, що зона відчуження буде повністю «мертвою територією» протягом століть, дика природа там процвітає: ведмеді, зубри, вовки, дикі коні та десятки видів птахів мешкають на вільній від людей території.
На думку вчених, тварини були набагато стійкішими до радіації, ніж очікувалося, і змогли швидко адаптуватися до «нових умов». Українські вчені досліджують це явище спільно з колегами з Японії та Німеччини.
Сьогодні — роковини Чорнобильської трагедії. Минуло 35 років, але досі справжніх її причин не розкрито. А офіційні версії, озвучені 1986-го партією та радянським урядом, викликають великі сумніви. Що ж тоді сталося? Учений і ліквідатор аварії на ЧАЕС Борис Горбачов у статті «Чорнобильська таємниця» пропонує свою версію, побудовану на наукових дослідженнях, документах АЕС, архівах СБУ та матеріалах судових розглядів.