Сьогодні виповнюється 35 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС, але дискусії щодо її причин і обставини тривають досі. Однією з найбільш популярних версій, що пояснюють події ночі 26 квітня 1986 року, вважаються конструкційні особливості реактора і «внесок» парового коефіцієнта реактивності.
Чи так це насправді, розбирається кандидат фізико-математичних наук, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Борис Горбачов.
«До причин аварії не мають стосунку ні наявність графітових витіснювачів у стрижнів системи управління і захисту (СУЗ), ні позитивний паровий коефіцієнт реактивності. Версії, що базуються на ідеї руху стрижнів СУЗ в активну зону після натискання кнопки АЗ-5 і введення надлишкової реактивності, помилкові», - пояснює Горбачов.
Автор спирається на реальну хронологію подій, що відбувалися щонайменше на дві секунди раніше, ніж записи про них з'явилися в стрічці ДРЕГ - програми, яка описує роботу обладнання на станції.
З огляду на цей зсув, за штатної швидкості руху стрижнів 41 см/сек, вони могли зануритися в активну зону реактора на глибину не більше ніж 62 см. Тобто їх введення не могло внести в активну зону позитивну реактивність, навіть якби воно й відбулося.
А проведений одразу ж після аварії аналіз роботи головних циркуляційних насосів показав, що кавітація (зменшення щільності теплоносія за рахунок збільшення вмісту пари в охолоджувальній воді) в аварійну ніч не виникала, ГЦН працювали стійко і відключилися вже на зруйнованому реакторі.
Таким чином, з реальної хронології випливають чотири важливих факти:
- Кнопка аварійного захисту реактора АЗ-5 насправді натискалася вже після «першого вибуху», що зруйнував перегрітою парою активну зону реактора;
- Момент першого натискання кнопки практично збігся з другим, вже справжнім вибухом суміші водню, кисню і графітового пилу, який розкрив реактор, зруйнував будівлю 4-го блоку, перебив кабелі електроживлення головних циркуляційних насосів (що пояснює майже одночасне відключення живлення усіх вісьмох ГЦН), виніс рештки активної зони назовні і знеструмив 4-й блок;
- Дані роздруківок програми діагностичної реєстрації неадекватно описують процес аварії;
- До аварії призвели непрофесійні дії персоналу, який спочатку, свідомо чи несвідомо, загнав реактор у некерований стан, потім «недогледів» початок некерованої ланцюгової реакції, а потім «затримався» з ручним уведенням захисту, що й призвело до вибуху реактора.
«Стала очевидною необхідність офіційного перегляду причин Чорнобильської аварії у зв'язку з виявленням нових обставин», - підсумовує науковець.
До можливих причин загальної помилки щодо причини аварії, автор відносить: надмірну заполітизованість розслідування; погану інформованість та сліпу віру в заяви окремих чиновників; розшифровку даних ДРЕГ без урахування зсуву за часом.
Докладніше про те, чому офіційні версії причин аварії не викликають довіри, читайте у статті Бориса Горбачова «Чорнобильська таємниця» для читачів ZN.UA.