Байдену доведеться налагоджувати нестійкі відносини з Туреччиною — The Washington Post

У понеділок, після багаторічної затримки та ігнорування тиску в Конгресі, адміністрація президента США Дональда Трампа запровадила санкції проти Туреччини, яка є членом НАТО і колись міцним союзником США, за придбання російської системи протиракетної оборони С-400. Турецький лідер Реджеп Ердоган заявив, що санкції США є відкритим нападом на права Туреччини. Насправді, ця ситуація є набагато суперечливішою, ніж здається на перший погляд, пише The Washington Post.

З одного боку, Туреччина сама винна у цій ситуації, вчинивши дещо безвідповідально, придбавши російську систему озброєнь, але також можна простежити і вину суперечливої політики Трампа.

Туреччина, безумовно, відхилилася від консенсусу НАТО відносно Росії, що призвело до серйозної стратегічної помилки, вважаючи, що вона може водночас налагоджувати співпрацю з Москвою, при цьому залишаючись активним учасником трансатлантичних відносин. Але невміла дипломатія адміністрації Трампа та непослідовні втручання спонукали президента Реджепа Таїпа Ердогана йти таким шляхом. Зрештою, Трамп фактично публічно підтримав аргументи Туреччини щодо придбання системи С-400, забезпечивши прикриття санкціями Конгресу і, закулісно, ​​пообіцявши послабити тиск.

С-400 ніколи не мав особливого значення для військовослужбовців Туреччини, яка має протиповітряну оборону, інтегровану в обладнання НАТО, що несумісне з російською системою. У той час, коли Ердоган вирішив продовжувати угоду, він був злий на те, що, на його думку, було підтримкою з боку США невдалої спроби державного перевороту проти нього у 2016 році. Таким чином Ердоган почав рухатись до співпраці з президентом Росії Володимиро Путіним і взявся за суперечливий «шопінг».

При цьому, Вашингтон не надто перешкоджав зближенню Росії та Туреччини. Санкції США проти Туреччини стали певною мірою несподіванкою. Протягом тривалого часу двосторонні зустрічі Трампа стосувалися схвалення керівництва Ердогана, яке, по суті, послужило турецькому лідерові стимулом для зміцнення влади та продовження репресій проти дисидентів, політичних опонентів, письменників та журналістів.

Коли Конгрес змусив адміністрацію Трампа зосередитися на ракетній системі наприкінці 2019 року, на тлі зростання напруженості внаслідок вторгнення Туреччини в Сирію, було занадто пізно: С-400 вже прибув до Туреччини. Трамп запросив Ердогана та лідерів Конгресу на «сеанс терапії», де дві сторони активно дискутували, тоді як сам президент США зберігав «нейтральну позицію».

Але зараз, коли санкції нарешті вступили в дію, а Трамп скоро покине посаду, нова адміністрація демократа Джо Байдена повинна встановити чіткі параметри для відновлення зв’язків із Туреччиною. Ердоган – прагматик, він буде відстоювати свою позицію, якщо зможе, але змінить курс, якщо його політика не дасть очікуваного результату.

Зіштовхнувшись зі зниженням популярності, економічною кризою та новою адміністрацією США, Ердоган, схоже, намагається змінити курс. Президент Туреччини вже заговорив про реформи та верховенство права. Завдяки спритній дипломатії та розумній політиці, Вашингтон міг би змусити Ердогана погодитись на компромісне рішення, яке дозволяє Анкарі мати С-400, але тримати систему замкненою на складі.

Можливо, якби дипломатія Трампа була менш суперечливою, Ердоган не стави би відступати від Заходу, а «правозахисні показники» Туреччини не були б такими негативними. Адміністрація Байдена має шанс змінити це. Поступове «перезавантаження» доведеться розпочати з вирішення ситуації з С-400, реформ у галузі прав людини та скоординованої політики в Сирії. Це дозволить Туреччині та США врятувати решту альянсу, утримати Туреччину в НАТО та прокласти шлях до компромісу в умовах кризи Східного Середземномор'я. США можуть зупинити «авторитарні інстинкти» Ердогана, давши йому правильне повідомлення, резюмує видання.