Попри те, що республіканець Дональд Трамп не визнає своєї поразки на виборах президента США, команда демократа Джо Байдена розпочала процес формування нової адміністрації. Дональд Трамп зробив Саудівську Аравію своїм першим «об’єктом для співпраці» у сфері політики США щодо Близького Сходу. Зять Трампа Джаред Кушнер переконав його, що молодий спадкоємець саудівського престолу Мохаммед ібн Салман є ключовим союзником для політики Сполучених Штатів на Близькому Сході та кампанії Трампа щодо "максимального тиску" проти Ірану, пише Financial Times.
Джо Байден, який став новообраним президентом Америки, буде змушений вирішити набагато більше проблем, і ці проблеми стосуються не лише зовнішньої політики США.
Байден «успадкує» кризову ситуацію в Сполучених Штатах, яка загострилася на фоні пандемії COVID-19, до того ж, країна охоплена напругою після виборів та протестів проти расової несправедливості.
Проте, коли на пост президента США свого часу прийшов Барак Обама, він теж зіштовхнувся з непростою ситуацією в країні, і віце-президентом тоді був Джо Байден. Команда Обами та Байдена витратила багато часу на управління кризовими ситуаціями, як в США, так і на зовнішньополітичній арені.
Світові лідери очікують, що адміністрація Байдена віщує зміни від нестабільної «ери Трампа» до більш поміркованого та багатостороннього способу взаємодії.
Пан Байден підтримав вторгнення в Ірак 2003 року, але виступив проти втручання в Лівію в 2011 році.
Швидше за все, Байден спробує «заповнити вакуум», який залишив Трамп у спірних районах Близького Сходу, куди з ентузіазмом вступили Росія, Іран та Туреччина.
Можна припустити, що Байден спробує приєднатися до ядерної угоди 2015 року, яку Іран підписав із США та п’ятьма іншими державами, за умови, що Тегеран буде дотримуватися усіх обмежень стосовно ядерної зброї.
Трамп в односторонньому порядку відмовився від угоди в 2018 році, але Байден оточений людьми, які особисто «інвестують» у відродження угоди та виступають за «розрядку ситуації».
Однак, республіканець, на своєму шляху до «виходу з Білого дому», все ще може спробувати «нашкодити» Байдену та запровадити більше санкцій проти Ірану.
Попри те, що Байден є традиційним «проізраїльським демократом», він виступить за стримування анексії частин Західного берегу, яку фактично підтримував Трамп. Підтримка такої анексії дозволила би легітимізувати несправедливе захоплення землі або влади деінде: Росією (в Криму та на сході України), Туреччиною (на півночі Сирії та північному Кіпрі), Китаєм (у Гонконгу) чи Індією (у Кашмірі).
Байден та більшість представників Демократичної партії підтримують "нормалізацію" відносин між Ізраїлем та арабськими державами. Вони впевнено хотіли б допомогти налагодити ситуацію в регіоні, але не ціною односторонньої анексії окупованої палестинської землі.
Байден також заявив, що перегляне політику США щодо Саудівської Аравії. Проблеми продажу зброї та порушення прав людини будуть першочерговими питаннями для розгляду.
Іншим регіональним лідером, який розраховує на підтримку США є президент Туреччини Реджеп Ердоган. Його послідовне розміщення військової сили починаючи з Лівії та східного Середземномор'я до Сирії, Іраку та Катару суперечить американським інтересам. Поблажливість, яку демонстрував Трамп щодо політики Ердогана, ймовірно, закінчилася.
На відміну від Трампа, Байден навряд чи називатиме генерала, який прийшов до влади в Єгипті в результаті державного перевороту 2013 року, Абдула Фаттаха аль-Сісі своїм «улюбленим диктатором».
Також адміністрація Байдена, швидше за все, буде «більш тверезо» ставитись до виведення військ з Сирії та Іраку, на відміну від свого попередника, резюмує видання.
Увечері 7 листопада стало відомо про перемогу Джо Байдена, який набрав разом з Пенсільванією 273 голоси вибірників.
Світові лідери шлють привітання Байдену і майбутнього віце-президента Камалі Харріс. З перемогою на виборах Байдена також привітали президент України Володимир Зеленський і глава Офісу президента Андрій Єрмак.
Детальніше про те, як може позначитися на Україні перемога Джо Байдена на президентських виборах в США, читайте в статті Олега Шамшура «Вимоглива симпатія» для читачів ZN.UA.