Atlantic Council: Скільки ще Туреччина буде грати за обидва табори у російській війні проти України?

З першого ж дня повномасштабного російського вторгнення в Україну Туреччина опинилася в «геополітичних лещатах», обережно балансуючи відносини з обома сторонами.

Наприклад, турецькі безпілотники допомогли Києву зунипити наступ армії Кремля. Але складні відносини і економічне партнерство Анкари з Москвою також сильно нашкодило турецькому іміджу на Заході як миротворця у цьому конфлікті. Останнім несподіваним поворотом став візит президента Туреччини Раджепа Таїпа Ердогана в Львів, де він зустрівся з президентом Володимиром Зеленським і генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррешем. Але два тижні тому турецький лідер зустрічався з Владіміром Путіним в Сочі. І вони пообіцяли один одному посилити співпрацю.

Все це, як пише Atlantic Council, підводить до питання: як довго Ердоган ще буде грати за обидва табори у цьому жорстокому конфлікті?

На думку наукового співробітника турецької програми Atlantic Council Річа Аутзена, балансування Туреччини можна оцінювати з трьох позицій: чи вдалося допомогти Україні уникнути поразки, чи вдалося ухилитися від конфлікту з Росією, при цьому демонструючи солідарність із Заходом, а також чи здобула Анкара більшу дипломатичну вагу в своєму регіоні. На думку експерта, на всіх трьох векторах Туреччина показала себе досить добре. Поставки безпілотників допомогли захистити Київ від російської армії. Ердоган зберіг торгівлю і координацію з Росією в Сирії. А зернова угода продемонструвала, що Туреччина підвищила свій вплив.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Україна і Туреччина підписали меморандум про повоєнне відновлення

«Російська війна проти України дала Туреччині можливість перетворити уразливості своєї хиткої позиції між Росією і Україною (і Заходом) в дипломатичний актив. Анкара отримала вигоду від відносин як з Києвом, так і з Москвою, спочатку запропонувавши себе в якості посередника, а потім використовуючи свою конструктивну роль у конфлікті, щоб отримати «імунітет» від Заходу для розвитку торговельних і економічних відносин з обкладеним санкціями російським бізнесом, водночас підтримуючи у військовому полі Україну», - пояснила експерт турецької програми Atlantic Coucil Євгенія Габер.

На думку Аутзена, для Ердогана дуже важливе збереження незалежної України. Тому що якщо Росія поглине її, це буде серйозною загрозою для безпеки Туреччини. Але турецька економіка теж його тривожить. Також перед виборами наступного року Ердоган хоче продемонструвати, що він великий державник. На думку експерта, Туреччина буде й далі уникати вибору однієї сторони у війні.

«Українська поразка і розчленування стане величезною катастрофою для Туреччини. Але поразка і потенційна нестабільність Росії теж негативно вплине на турецькі інтереси в Сирії і на Кавказі, а також на економіку. У Ердогана склалися трансакційні, але хороші відносини з Путіним. Військова і політична підтримка України, але збереження відносин з Росією в економічному і політичному плані - це ефективний щит. Київ і Москва залишаються незадоволеними. Але немає динаміки, яка б змушувала Анкару обрати одну сторону», - вважає Аутзен.

Габер вважає, що Анкара спробує зберегти хороші відносини як з Києвом, так і з Москвою, але «на різних рівнях». На політичному, дипломатичною і до певної міри військовому рівні вона буде підтримувати Україну.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Ердоган запропонує Зеленському тимчасове припинення вогню — ЗМІ

Так само певною мірою Туреччина буде співпрацювати з НАТО, уникаючи при цьому прямого втручання союзників в регіоні (наприклад, не впускаючи кораблі НАТО в Чорне море). А у відносинах з Росією турецька сторона буде намагатися зберегти тісну співпрацю в енергетиці, економіці й туризмі.

«Найбільшу користь Туреччині принесе відновлення безпеки і торгівлі в Чорноморському регіоні, при цьому щоб Україна зберегла якомога більше своєї території (а особливо міста на узбережжі). Анкара має давню історію просування своїх інтересів у сфері безпеки серед сусідів без риторичних ритуалів, які можуть призвести до ескалації конфлікту. Ми бачили це у відносинах, зокрема, з Іраном і Іраком», - зауважила науковий співробітник Центру глобальної енергетики Бренда Шаффер.