За роки війни в Луганській області не з'явилося жодного центру для сімей із дітьми — експертка

Які підібрати слова, щоб розбудити душу чиновника? Як висловити чужий біль і змусити державу діяти? Керівник Української мережі за права дитини, програмний директор міжнародного "Благодійного фонду" СОС Дитячі Містечка Україна" Дарина Касьянова в дитячій темі п'ятнадцять років. В своєму інтерв'ю DT.ua Дар'я Касьянова відповіла на питання про соціальну політику по відношенню до дітей, яку влада загнали до державного відстійника.

Касьянова вважає великою проблемою ситуацію що склалася з дітьми на лінії зіткнення, в сірій зоні:

"Там багато сімей із дітьми, які опустилися на дно, і з ними реально ніхто не працює. Соціальних служб дуже мало, а ті, котрі залишилися, - без машин і без будь-якої державної підтримки. Як вони можуть туди дотягнутися? І туди, зрештою, їздити розбитими дорогами небезпечно. Якщо все-таки вдається вилучити дитину, то вона потрапляє спочатку в притулок, а потім - в інтернат. Інтернати в Донецькій і Луганської областях переповнені. Там різні діти. Частіше - без статусу сиріт. Їхні батьки можуть жити по обидва боки лінії розмежування. Дуже багато сімей, котрі виїхали кудись заробляти гроші, а дітей залишили бабусям, і це теж окрема категорія".

"Мені здається, що масштаб проблеми ми усвідомимо тільки згодом. Скільки за роки війни дітей із лінії фронту вступило у виші? Як вони складають ЗНО? Хтось це відстежує? Чи є в нас, взагалі, статистика щодо дітей у "сірій зоні"? Не знаю", - додає вона.

"Тим часом, повертаючись до теми нашої розмови про соціальні послуги для сімей із дітьми, скажу, що на цих територіях можливостей для їх розвитку зараз набагато більше, ніж у тих-таки Херсонській або Закарпатській областях. З одного боку, тут працює багато громадських організацій і волонтерів. З іншого - - сюди спрямовують свої кошти чимало міжнародних донорів. Але питання в тому, як їхні гроші розподіляються, як визначаються пріоритети, як формується державний запит", - уточнює Касьянова.

"За роки війни в Луганській області не з'явилося жодного центру для сімей із дітьми, - говорить програмний директор міжнародного "Благотворительного фонда "СОС Дитячі містечка Україна". - А мамам, які пережили насильство, постраждали від війни або внаслідок травм, хочуть відмовитися від своїх новонароджених дітей, така допомога дуже потрібна. Є всього лише один центр соціально-психологічної реабілітації в Лисичанську, створений на базі лікарні. І він переповнений дітьми. Але такі цілодобові стаціонарні послуги екстреного розміщення дитини біля тих-таки КПВВ просто необхідні. Де можна було б розмістити й дати переночувати мамі з дітьми. Такі послуги за шість років війни не з'явилися".

"Громадські організації, відповідно, не ускладнюють собі життя, обмежуючись звичною "гуманітаркою" - куртками, обігрівачами, ремонтом дахів... Якось так. Ми в СОС "Дитячі містечка Україна", зі свого боку, супроводжуємо сім'ї, зокрема й уздовж лінії розмежування. У нас є мобільні бригади та центр екстреного реагування в Станиці Луганській. Фокус намагаємося не зміщувати з головного, щоб діти залишилися зі своїми рідними сім'ями, а якщо вже не виходить, то шукаємо варіант, як влаштувати дитину в прийомну сім'ю. Але ж ми з тобою розуміємо, чиє це насправді завдання", - резюмує Касьянова.

Раніше Дар'я Касьянова заявила, що соціальна політика в Україні існує формально, а ось з точки зору сенсів ні і потрібно вивчити особисту справу кожної з 90 тисяч дітей, які живуть в інтернатах.

Експертка заявила про ігнорування владою теми захисту прав дітей

Детальніше читайте в інтерв'ю з Дариною Касьяновою: "Дар'я Касьянова. Крик"

Повну відеоверсію інтерв'ю дивіться тут