Які підібрати слова, щоб розбудити душу чиновника? Як висловити чужий біль і змусити державу діяти? Керівник Української мережі за права дитини, програмний директор міжнародного "Благодійного фонду" СОС Дитячі Містечка Україна" Дарина Касьянова в дитячій темі п'ятнадцять років. В своєму інтерв'ю DT.ua Дар'я Касьянова відповіла на питання про соціальну політику по відношенню до дітей, яку влада загнали до державного відстійника.
"Соціальна політика в нашій державі формально існує, з погляду змістів - ні, - говорить Касьянова. - Основний маркер один: наша соціальна політика пов'язана лише з виплатами, пенсіями, субсидіями тощо. У ній немає сім'ї і дитини. А отже, немає бачення, стратегії та системи захисту їхніх прав".
"Система ворожа та лицемірна відносно родини. Ми привселюдно говоримо про те, що треба підтримувати сім'ю і дитину, але при цьому виділяємо на цей напрям жалюгідні копійки. Тоді як інтернати одержують 12–13 мільярдів гривень на рік. Логічно, що виживає той, у кого більше грошей. Скільки існуватимуть стіни, стільки інтернати й будуть наповнюватися дітьми", - додає керівниця Української мережі за права дитини.
"За останньою інформацією, близько 100 тисяч дітей перебувають в інтернатних закладах. Із них лише 6–8 тисяч - діти-сироти та позбавлені батьківської опіки. Тобто решта - це діти, в яких не розірвані стосунки із біологічними батьками", - підкреслює Касьянова.
На питання журналістки про те, яка, на її думку, повинна бути у держави схема вирішення цієї проблеми, програмний директор міжнародного "Благодійного фонду" СОС Дитячі Містечка Україна "сказала:
"Заявлена 2017 року реформа інтернатних закладів (деінституціалізація) відбувається на тлі відразу кількох реформ - децентралізації, що розгортається досить активно, а також реформ охорони здоров'я та освіти. І тут дві проблеми. З одного боку, ці реформи абсолютно не перетинаються, ідуть кожна окремо, що саме по собі ненормально. З іншого - в їхній основі винятково економічна доцільність. Скільки заощадити тут, скільки дати там, у кого забрати… Нескінченний порожній процес".
"А от якби держава відштовхнулася від конкретної дитини, що страждає сім років в інтернаті, та її сім'ї, яка одна не в змозі впоратися з цією ношею, то чиновники не просто рахували б цифри, а зробили б акцент, приміром, на розвитку соціальних послуг для таких родин у новостворених громадах. А потім виділили б на цей конкретний проєкт державну субвенцію. І в результаті там, де ми з вами живемо, - у містах і громадах, з'явилися б безоплатні соціальні, медичні, освітні й адміністративні послуги, доступні для сім'ї з дитиною", - додала Касьянова.
Вона уточнює, що, безумовно, це не буде швидко:
"І саме тому ми справді не можемо взяти й одним розчерком пера закрити всі інтернати. Хоча б тому, що там залишаються тисячі дітей із нез'ясованим статусом. Однак потрібно як мінімум чітко позначити мету: ми хочемо підвищити добробут українських сімей і якість дитинства. Тому ми маємо через п'ять років знизити кількість дітей, що перебувають в інтернатах, на стільки-то, кількість інтернатів - відповідно на стільки-то. Далі - інструменти (законодавчі й нормативні акти), терміни, відповідальні та ресурси. Тільки так".
Касьянова також розповіла скільки інтернатних установ закрили за останні два роки.
"За інформацією Міністерства соціальної політики, з 700 інтернатних установ закрито близько 60. Але я не дуже вірю, що їх усі справді закрили. Безумовно, є установи, які справді знайшли місця для дітей і закрилися. Є такі, котрі зменшили набір. Але парадокс у тому, що дуже часто головними противниками реформи виступають самі батьки, які кажуть: "Але як же, нам було так зручно". Часто - відвіз, забув, і все", - резюмувала Касьянова.
Докладніше читайте в інтерв'ю з Дариною Касьянової "Дар'я Касьянова. Крик"
Повну відеоверсію інтерв'ю дивіться тут