З 2014-го року через полон пройшло більше трьох тисяч українців. З них понад півтори тисячі - цивільні особи. Питання психологічної, правової та соціальної реабілітації не регулюється жодним нормативним актом. Українська асоціація полонених підготувала десятки різних законопроєктів, які надають статус і захист прав звільненим з полону, розповів голова Української асоціація полонених Анатолій Поляков в інтерв'ю Інні Ведерніковій для ZN.UA.
"Однак на сьогоднішній день він (законопроєкт, - Ред.) продовжує припадати пилом у Верховній Раді, з причини того, що в Офісі президента було прийнято рішення підготувати новий проєкт закону і внести його у ВР за підписом президента. У цьому законопроекті, яким займалося міністерство Коляди та громадські організації, з самогопочатку закладені протиріччя", - констатував Поляков.
"Перший момент стосується механізму створення міжвідомчої комісії, яка визначатиме статус і підтверджувати або спростовувати перебування людини в полоні.
З вищезазначеного законопроекту Міністерства у справах ветеранів (який вже знаходиться в ОП), підтвердити перебування людини в полоні може будь-яка громадська організація. Що, на мою думку, неприпустимо. Тому що це прерогатива виключно силових структур - СБУ і військової прокуратури. Така норма може вилитися в завуальовану амністію бойовиків. До того ж ми можемо отримати неконтрольоване кількість полонених з великими корупційними ризиками, на яких доведеться витрачати весь бюджет.
Другий момент стосується соціального пакета. Я вважаю, що необхідно виділити в окрему групу тих людей, які виконували певні завдання в інтересах армії на окупованих територіях, спрямовані на захист суверенітету і територіальної цілісності України. Це волонтери, які забезпечували армію всім необхідним і були взяті в полон, це наша агентурна мережа СБУ та СВР. Вважаю, їх необхідно прирівняти до учасників бойових дій і надати весь пакет соціальної підтримки, включаючи виплати та надання житла.
Стосовно інших громадян, які потрапили в полон з інших причин (що не мають стосунку до захисту нашої країни), ає бути інший, мінімальний, але гарантований соціальний пакет. Включаючи подальший супровід профільними громадськими організаціями.
На превеликий жаль, ми можемо дуже довго говорити про протиріччя і шукати шляхи їх подолання, але без реального включення ОП процес, навряд чи що-небудь зрушить з місця. До сьогоднішнього дня всі засідання робочих груп, про які повідомляють ЗМІ - бутафорія. Працівники ОП Максим Кречетов (помічник заступника голови ОП Кирила Тимошенка), і модератор ОП Аліна Терехова - збирають за круглим столом важливих представників міністерств і відомств, ті кажуть якісь розумні речі, а в результаті не приймають жодних рішень. Безумовно, за всім цим лежить повна дискредитація президента і його політики світу", - уточнив він.
"Якщо у нас розвал інституцій на рівні ключового президентського проекту, то про що взагалі можна говорити... Плюс останній обмін став своєрідною політичною мішенню. Люди не винні в тому, що президент прийняв вольове рішення і обміняв їх на "беркутівців" та інших терористів. Більше того, вони не винні в тому, що не працюють спецслужби і немає публічної реабілітації тих, хто повернувся з полону. Що дозволяє без суду і слідства звинувачувати людей у сепаратизмі тощо. В суспільстві розгортається процес знецінення чужих страждань. І якщо президент не втрутиться в цю ситуацію, то навряд чи можна говорити серйозно про його майбутньої репутацію як політика і державного діяча", - резюмував голова Української асоціації полонених.
Детальніше читайте у статті Інни Ведернікової "В полоні піару. Вся правда про обмін" для ZN.UA.