В'ячеслав Ліхачов: "Завдяки Майдану та війні ультраправі отримали публічну легітимацію"

Чи є майбутнє у країни, в якій політичні опоненти і просто люди так ненавидять, що готові радіти бідам одне одного і вбивати? Чи є ризик того, що радикалізм стане нашою офіційною ідеологією? Чи все-таки залишається шанс перетравити цю хворобу задля мети, до якої ми, власне, і йдемо всі ці роки? Навчитися цивілізовано жити разом і будувати свою країну. Про це та багато інше розповів у своєму інтерв'ю DT.UA історик і політолог В'ячеслав Ліхачов, який тривалий час вивчав радикалізм у Росії, а після переїзду 2002 року в Україну - і в нашій країні.

"Якщо ми говоримо про політичних радикалів, то вони з самого початку, ще до активної участі в добровільному протистоянні російській агресії, думали про власні політичні перспективи, - говорить історик. - Тому ДУК "Правий сектор", "Азов", "Донбас" та інші відразу артикулювали себе як окремі суб'єкти, що дозволяло їм вигідно позиціюватися в інформаційному просторі. Пізніше, на основі публічного іміджу та соціального капіталу, напрацьованого на Майдані й на фронті, їм було простіше створювати власні політичні проекти".

"Частина фронтовиків використала свій соціальний капітал у бізнесі, а також у сфері не завжди законного заробляння грошей, - продовжує В'ячеслав Ліхачов. - Тут показовий приклад пов'язаний із батальйоном "Донбас", коли охоронна фірма під керівництвом Семенченка брала участь у рейдерських захопленнях без будь-якої політичної складової. І схожого досить багато. Але це - тільки мікроскопічна частина картини. Загальна картина - це все-таки люди, які брали участь у військових діях і повернулися до звичайного життя. Наскільки це можливо з таким травматичним досвідом".

На питання журналіста про те,чим, завдяки Майдану та війні, стали українські ультраправі, історик відповів:

"Тут буде корисно згадати, чим вони були десять років тому. Була "Свобода", яка набирала вагу, але стала помітною націоналістичною партією тільки в контексті протистояння режимові Януковича. Прізвища таких людей, як Ярош або Білецький, котрі вже тоді очолювали якісь парамілітарні молодіжні групи, обивателю мало що казали. Якби ми зустріли тоді цих людей на вулиці, то вони асоціювалися б у нас із якоюсь асоціальною агресивною молоддю. Такими вони, по суті, й були. А тепер коментують військово-політичні питання у популярних ток-шоу. Вони стали частиною нашого політичного істеблішменту. Участь у Майдані та у війні, по-перше, зробила їх відомими.

А по-друге - дало їм публічну легітимацію. З екстремістів, радикалів і хуліганів вони перетворилися на захисників Батьківщини. Стало неважливо, яку ідеологію вони сповідували раніше. Процес публічної легітимації радикалів одночасно сприяв публічному пом'якшенню їхньої риторики. Але якщо ми подивимося, наскільки суспільство готове їх підтримувати своїми голосами на виборах, то побачимо, що до тісного союзу з ультраправими воно все-таки сьогодні не готове".

"Річ у тому, що їм нічого запропонувати суспільству. В чому їхня програма? У 2014-му для обрання, щонайменше, по одномандатному округу досить було одягти камуфляж і розповісти про те, як ми визволяли Маріуполь. Як це відбулося у випадку з Білецьким. Або про те, як ми проривалися до Слов'янська, - у випадку з Ярошем. Через п'ять років апелювати до військових досягнень, як мінімум, недостатньо. Суспільство не розуміє їхньої програми. Плюс вони не створили жодного простору для фантазій, як це вийшло в Зеленського, коли люди самі зліпили його образ. Звідси такий принизливо малий відсоток на парламентських і президентських виборах", - завершив історик.

В'ячеслав Ліхачов заявив, що більшість українців абстрагувалися від війни і зайняті своїми проблемами

Також історик упевнений, що в Україні на рівні символів сталося запозичення гасел українського радикального націоналізму. Але з іншим сенсом

Раніше В'ячеслав Ліхачов стверджував, що подальша доля розломів, заподіяних війною, залежатиме від поведінки влади, а не її опонентів

Детальніше читайте в матеріалі Інни Ведернікової "В'ячеслав Ліхачов. Що робити з контрреволюцією ненависті?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".

Повну відеоверсію інтерв'ю з В'ячеславом Ліхачовим дивіться тут