Усиновлення під час війни: чому процедура фактично призупинена

Щодня називається число дітей, які загинули чи постраждали в результаті повномасштабного вторгнення РФ. Хоча українські правоохоронні органи й наголошують, що офіційні цифри далекі від справжніх, і для цього є об’єктивні причини. Про те, чи встановлено число дітей, які втратили свою родину через війну, та про ситуацію із усиновленням під час воєнного стану, в інтерв’ю ZN.UA розповіла радниця-уповноважена президента з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук. З нею поспілкувалася Алла Котляр.

«Цифр щодо того, скільки дітей осиротіли (тобто втратили і тата, і маму), поки що немає. І на це дійсно є об’єктивні причини. Дитина не вважається сиротою, поки їй не надано статус судом. До цього має бути проведена відповідна робота згідно з процедурою. З початку війни в соцмережах було чимало різних повідомлень про те, що, мовляв, якась дитина осиротіла, і її треба негайно всиновити. Однак навіть якщо дитина втратила одного з батьків, а з іншим ніколи не проживала, вона може бути не повною сиротою. Це — по-перше», – зазначила Герасимчук.

По-друге, як вказала уповноважена, люди часто забувають: навіть якщо в дитини загинули обоє батьків, у неї можуть бути інші близькі родичі — дідусь, бабуся, тітка, дядько, з якими дитина перебувала в тісному контакті. І факт втрати батьків ще не означає, що дитина потребує нової родини. Герасимчук пояснила, що зазвичай шукають родичів, і дитину передають під опіку в коло знайомих і близьких їй людей. Тому за її словами говорити про те, що є велика кількість дітей, які потребують пошуку нової родини, передчасно.

Водночас Герасимчук зазначила, що ніякими нормативно-правовими актами усиновлення в Україні не було зупинено чи заборонено на час воєнного стану. Але це – певна процедура, і вона повинна бути виконана повністю. 

«Там є, що вдосконалювати, але нема чого спрощувати. Не можна дитину з однієї небезпечної ситуації передати в іншу. Усиновлення — це назавжди, і говорити про те, що всіх дітей, які перебувають у нас в закладах інституційного догляду, треба просто роздати в родини, інколи навіть не розуміючи, в які саме, – це точно неправильно», – зазначила уповноважена.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Герасимчук про евакуацію дітей за кордон: «Найбільша проблема – це неспівпадіння законодавство України із законами ЄС»

Тому за її словами з початку війни процедура усиновлення неофіційно все ж була призупинена, оскільки не могла пройти повністю й правильно за всім законним ланцюжком. Водночас під час воєнного стану в Україні спростили процедуру оформлення опіки тільки для родичів і близького кола рідні.

«Також зараз використовується тимчасове влаштування дитини в сім’ю. Це не нова форма, але зараз більш вживана. З назви вже зрозуміло, що дитину влаштовують в сім’ю на певний час. При такій формі держава не сплачує сім’ї ніяких коштів. Це тимчасовий прихисток для дитини, добровільно наданий сім’єю», – додала Герасимчук.

Вона також повідомила, що з перших днів війни офіс президента спільно з Мінсоцполітики за підтримки ЮНІСЕФ створив для зручності громадян чат-бот в телеграмі, який називається «Дитина не сама». Всі бажаючі громадяни України, які перебували на території країни, могли подати заявку на тимчасове влаштування дитини, яка цього потребує, в свою родину.

«За час війни заявки в чат-бот подали понад 18 тисяч українських громадян. Їм надсилали поглиблену інформацію про цю форму влаштування. Наприклад, що з дитиною не можна буде виїхати за кордон і так далі. Якщо після цього люди підтверджували своє бажання, їм пропонували надати більш розширену інформацію і заповнити анкету, яку потім опрацьовували служби у справах дітей. Також їм було запропоновано пройти онлайн-навчання щодо спілкування з дитиною і можливих психологічних проблем тощо», – зазначила Герасимчук. 

Після цього, за її словами, якщо знаходилась дитина, яка потребувала тимчасового влаштування, служба у справах дітей по всій України зв’язувалась з такою родиною і передавала їй дитину. Уповноважена повідомила, що такий спосіб було влаштовано в сім’ї понад дві тисячі дітей. Не обов’язково сиріт або позбавлених батьківського піклування. Інколи це дитина, рідних якої не можуть знайти. Або, наприклад, дитина проживала з бабусею, яка потрапила в лікарню з пневмонією. Є різні випадки. Ми не хочемо влаштовувати знайдених дітей в заклади інституційного догляду. Хочемо, щоб діти одразу потрапляли в родину, хоч тимчасово.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

З початком повномасштабної війни евакуювати вдалося не всі заклади з дітьми: чому так сталося?

«На сьогоднішній момент всі наші структури вже оговтались. Нещодавно на засіданні Координаційного штабу ми заслуховували звіт судової адміністрації щодо роботи суддів в різних регіонах України. Зараз аналізуємо всі проблеми щодо усиновлення, аби протягом найближчих тижнів поновити процедуру усиновлення. Є моменти, які потрібно узгодити певними алгоритмами. В тому числі на нормативно-правовому рівні. Щоб всі знали, як вчиняти в тому чи іншому випадку. Наприклад, якщо дитина або кандидати в усиновлювачі перемістилися, і зараз знаходяться в іншому регіоні, або дитина знаходиться за кордоном тощо. Ми на стадії пошуку останніх відповідей на питання, які потрібно врегулювати. Не легко, але необхідно. І, сподіваюсь, що найближчим часом процедура усиновлення буде поновлена», – вказала уповноважена.

Герасимчук додала, що обов’язковим також є навчання кандидатів в усиновлювачі. І воно продовжуватиметься.

«Ким би ви не були, ви маєте знати про особливості спілкування з дитиною, яка раніше жила в закладі інституційного догляду, чи з дитиною, яка зараз отримала дуже серйозну психологічну травму. Зараз ми готуємо зміни, щоби дещо цифровізувати процедуру. Наприклад, щоб можна було подати документи онлайн, отримати запрошення на навчання. Але очне навчання та інтерв’ю залишаться обов‘язково», – підсумувала Герасимчук.

Повідомлялося, що понад 650 дітей постраждали в Україні внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ. За офіційними даними ювенальних прокурорів 229 дітей загинуло та понад 421 поранено.