Кандидат юридичних наук Сергій Козьяков у матеріалі «Європа порівнює системи правосуддя: чи справді Україна пасе задніх?» спробував вмонтувати статистику звіту Європейської комісії з питань ефективності правосуддя (CEPEJ) за 2019–2020 рр. у контекст реформи українського правосуддя. Зокрема, він розповів про ефективність судів. За словами Козьякова, українська судова система міститься у списку країн, які забезпечують цілком пристойні строки розгляду судових справ.
«Через обмеження, пов’язані з COVID-19, суди по всій Європі зіштовхнулися з проблемами під час виконання навіть щоденних операцій. Суди першої інстанції найбільше постраждали від пандемії. Друга та третя інстанції були ефективнішими, хоча й мали трохи нижчі результати порівняно з 2018 роком», - пояснює автор.
Зокрема, середній рівень розглянутих справ у європейських судах у 2020 році залишається стабільним і близьким до 100%. Однак варто зазначити, що суди першої інстанції не досягли 100% у жодній із трьох розглянутих категорій справ (цивільні та господарські спори — 98%; адміністративні — 97%; кримінальні — 95%).
При цьому, за словами автора, кримінальне правосуддя — найефективніше на всіх трьох рівнях судових систем (у країнах Європи, в середньому, час розгляду в першій інстанції становить 149 днів; у другій інстанції — 121; у третій інстанції — 120 днів). Суди третьої інстанції виявляються найефективнішими з усіх питань.
«Надзвичайно важливий висновок аналізу цієї частини такий: українська судова система міститься у списку країн, які забезпечують цілком пристойні строки розгляду судових справ. Сотні цифр по 44 країнах, наведені в різних таблицях, дають можливість професійно порівняти і демонструють послідовне поліпшення розгляду справ практично в усіх спеціалізаціях та інстанціях», - зазначає Козьяков.
Він додав, що основними типами спеціалізованих судів залишаються адміністративні, господарські та трудові суди. Велике розмаїття інших видів спеціалізованих судів (наприклад, Вищого антикорупційного суду України) свідчить про певні політичні рішення у сфері правосуддя.
На думку експерта, динаміка розвитку судових систем у Європі підтверджує, що перегляд судової карти є невід’ємною частиною національних стратегій, спрямованих на підвищення ефективності та якості правосуддя.
«На це особливо важливо звернути увагу і в Україні, оскільки відповідний указ колишнього президента про нову карту судів скасований, а нове рішення все ще перебуває на стадії розробки й не затверджене», - наголошує Козьяков.
Він припускає, що, можливо, це пов’язано ще й із тим, що на сьогодні не є повноважними два ключових органи в судоустрої України: Вища рада правосуддя (не діє понад сім місяців) та Вища кваліфікаційна комісія суддів України (не діє 35 місяців). За його словами, аналогічні випадки не помічені в інших країнах Європи.
У Звіті також зазначається, що, попри пандемію, кількість надходжень нових справ в Україні збільшилася в усіх категоріях справ, які слухаються в першій інстанції. При цьому, за словами експерта, реформа Верховного суду спрацювала позитивно на пришвидшення розгляду справ у цивільних, господарських та адміністративних справах.
Пандемія COVID-19 поставила користувачів у центр системи правосуддя, створивши нові виклики для доступу до правосуддя, Країни та організації Ради Європи дедалі більше використовують Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) для підтримки судової діяльності.
Скориставшись перевагами інформаційних технологій, судові системи можуть адаптувати способи поширення інформації і створювати стійкий двосторонній зв’язок із користувачами.
На думку Козьякова, це особливо важливо для України, бо впродовж останніх п’яти років упровадження інформаційних технологій у судовій системі України рухається за правилом «крок уперед — два кроки назад».
«Можливо, з урахуванням видатних результатів, досягнутих Міністерством цифрової трансформації України, слід звернути увагу на досвід тих країн Європи, у яких цифровізацією правосуддя та суміжних органів і установ сукупно опікується відповідальний орган виконавчої влади», - зазначає автор.
Раніше повідомлялося, що в Україні за останні роки не вдалося остаточно й на основі нормативно затвердженої прозорої методології визначити, скільки саме суддів потрібно країні. Наслідки війни (окупація територій, захоплення приміщень судів, евакуація мільйонів громадян, у тому числі за кордон) ще більше ускладнюють це завдання.
Не затверджено нову і карту судів, що не дасть змоги новому складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів визначитися, на яку кількість вакантних посад і в які саме суди оголошувати добір та конкурси.