The Guardian: В України є можливість не дозволити Росії зміцнити свою армію взимку

Сильні дощі в Україні двічі на рік перетворюють не асфальтовані дороги в суцільне болото, роблячи їх майже непрохідними. Навіть танки змушені рухатися лише по основних шляхах. Маршрути пересування техніки стають передбачуваними, що робить її легкою здобиччю для артилерії, безпілотників чи повітряних атак.

Потім в грудні крига і сніг принесуть свої проблеми. Через відсутність листя в лісах і лісосмугах сховатися від безпілотників стане важко. Але водночас постійні густі хмари будуть заважати повітряній розвідці. Поставок боєприпасів включно з артилерійськими снарядами доведеться чекати довше. І підвозити їх зможуть менше. Іншими словами, зима зробить все повільним, - пише в статті для The Guardian юрист і колишній військовий Френк Ледвідж, який проходив службу на Балканах, в Іраку і Афганістані.

Він зауважує, що український стиль ведення війни покладається на швидкість і несподіванку. Тому українські сили можуть втратити значну частину набраних ними темпів. Крім того, солдати, як і всі інші, будуть зосереджені на збереженні тепла. «Генерал зима» наближається. Армія Росії під новим командуванням буде намагатися заморозити лінії фронту і утримати їх. Українські військові, швидше за все, не зможуть проводити такі проривні операції, як в попередні 8 місяців. Хоча вони неодноразово дивували світ в минулому.

Інші зміни теж на підході. Нові об’єднані командні структури Росії під керівництвом генерала Сєргєя Суровікіна, схоже, внесли певну раціональність в свої хаотичні організацію і операції. З’явилися прояви більш узгодженого підходу. Такими автор називає ракетні удари по Києву, які почалися в листопаді. На початку війни російські розосереджені атаки, в ході яких цілі в містах знищувалися безладно, виснажили обмежений арсенал високоточних ракет Росії. І при цьому такі обстріли не принесли жодної стратегічної чи оперативної вигоди.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Зима близько: австралійський генерал пояснив, як армії України використати холод на свою користь

Тепер Росія використовує іранські безпілотники (на думку автора, швидше за все, ними керують теж іранці) проти цивільної інфраструктури. Зокрема, так вона намагається знищити системи електропостачання і водоканалу. 

«Це називають «контраціннісним ударом», тобто знищенням важливих невійськових активів. Це безжальний підхід, але він досить узгоджений і переслідує мету скоротити волю ворога до боротьби. На жаль для Росії, хоч в теорії це повинно спрацювати, історія свідчить, що такий підхід, скоріше, підвищує рішучість опонента з простої людської причини, що у війні потрібно притягнути ворогів до відповідальності за спричинені ними нещастя. Саме це і станеться взимку. Як сказав мій друг з Києва, «наша реакція - це холодна ненависть, а не страх»», - пояснює Ледвідж.

Він додає, що російські обстріли українських міст викликають занепокоєння. Українським військовим вдається збити переважну більшість російських безпілотників і ракет. Але українські витрати все одно перевищують російські. Адже Київ витрачає передові і дорогі ракети, щоб збити значно дешевші цілі.

Тим часом, Херсоні російська армія приперта спиною до Дніпра. Місто грає пріоритетну роль для обох сторін, тому що воно служить воротами до Криму. Ледвідж зауважує ознаки того, що замість приреченої і дуже дорогої спроби зберегти контроль над містом, Суровікін і його команда можуть вирішити відвести сили за Дніпро на лівий берег. Варто визнати, що це був би розумний крок. Тому що так російські сили змогли б перетворити річку в оборонний актив, а не на перешкоду, через яку вони б опинилися в пастці і під загрозою знищення.

Автор вважає, що Росія зараз в стратегічній обороні. Сигнал про це з’явився тоді, коли Владімір Путін оголосив про анексію Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської і Донецької областей. Це було неявне визнання меж його катастрофічної «спецоперації».

«Ось до цієї межі і не далі, - сказав він. Тож, здається, не може бути й мови про широкомасштабні нові спроби захопити території. Українці надто сильні. Немає такого сектору, де Росія мала б значну перевагу в матеріальному забезпеченні чи живій силі, не кажучи вже про традиційно бажану перевагу сил в пропорції три до одного для проведення успішної атаки», - йдеться в статті.

Інший фактор, який натякає на те, що російська сторона не зрушить з місця,  - це мобілізовані, але фактично не підготовлені піхотинці. Вони хоч і пом’якшили нестачу сил, але не здатні проводити операції об’єднаних військ, які вимагають злагоджених дій з застосуванням танків, артилерії і піхоти. Автор зауважує, що українська армія проводить такі операції.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

The Times: Зима – остання зброя Кремля для розгрому України

Єдине, що погано підготовлені, але добре закріплені піхотинці можуть зробити - це зберегти позиції, про що свідчить досвід Першої світової війни. Вже зараз російська сторона веде інтенсивну підготовку, будуючи укріплені і заміновані лінії, щоб підготуватися до наступу України. У вересні під час інтерв’ю головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний сказав, що бачить російський «центр тяжіння», ключ до війни. І це Крим. Всі військові індикатори свідчать, що наступні українські наступальні дії будуть націлені саме на півострів.

Поки що перехід Росії до оборонних тактик в поєднанні з наближенням зими означає, що всі операції уповільняться. Москва робить ставку на паузу, щоб покращити стан своєї виснаженої армії, при цьому готуючись до операцій наступного року.

«Але вона не отримає бажане. Західна артилерія і ракетні системи, які отримала України і радіус дії яких перевершує можливості російських гармат, подбають, щоб загарбники не знали перепочинку в своїх окопах, бліндажах і захоплених будинках», - пише автор.