Підтримати
Мегахіт Джона Леннона Imagine завжди була надзвичайно популярною піснею з неправильних причин. Уявляти, що the world will live as one («весь світ живе в єдності») - це найкращий спосіб, щоб закінчити в пеклі.
Ті, хто чіпляється за пацифізм в часи російської атаки проти України, лишаються в пастці своєї власної версії Imagine. Уявіть світ, в якому конфлікти більше не вирішуються за допомогою зброї… Європа існувала в цьому світі «Imagine», ігноруючи жорстоку реальність за межами своїх кордонів. Настав час пробудитися. Про це в статті для The Guardian пише словенський філософ Славой Жижек. Мріям про швидку українську перемогу, повторенням початкових мрій про швидку російську перемогу настав кінець. В тому, що все більше схоже на довготривалий глухий кут, Росія поступово просувається вперед. І її кінцева мета чітко оголошена. Більше не потрібно читати між рядками, коли Владімір Путін порівнює себе з Петром I.
«Воюючи проти Швеції, він щось відбирав у неї… Але він нічого не відбирав, він повертав. Він повертав і посилював, ось що він робив. Очевидно, що тепер настала і наша черга повертати і зміцнювати», - говорив Путін.
Замість того, щоб зосереджувати всю увагу на конкретних проблемах (що Росія «повертає» і куди?), краще більш ретельно розглянути загальне виправдання його посягань: «Щоб претендувати на певне лідерство, і я не говорю про глобальне лідерство, а про лідерство у кожній сфері, кожен народ, кожна етнічна група повинна мати суверенітет. Тому що не буває проміжних країн. Вони або суверенні, або колонії, і не важливо, як колонії називають». Суть цієї тези російського автократа чітка: існує всього дві категорії країн: суверенні й завойовані. Згідно з імперіалістичними уявленнями Путіна, Україна повинна належати до другої категорії. І з російських офіційних заяв за останні кілька місяців, Боснія і Герцеговина, Косово, Фінляндія, країни Балтії, зрештою, вся Європа «належить до другої категорії».
Тепер всі знають, що означає «зберегти обличчя» Путіна. Це означає погодитися не просто на невеликий територіальний компроміс на Донбасі, а погодитися з його імперськими амбіціями. Причина, чому ці імперські претензії потрібно без вагань відкинути, полягає в тому, що в сучасному глобальному світі, в якому всі країни - проміжні, тобто не суверенні, але й не завойовані, не можуть наполягати на повному суверенітеті. Тому що така вимога в часи глобального потепління - це абсолютне божевілля. Адже виживання всіх гостро залежить від тісної глобальної співпраці. Але Росія не просто ігнорує глобальне потепління. Чому вона була настільки розлючена, коли скандинавські країни захотіли приєднатися до НАТО? В часи глобального потепління на кін поставлено контроль над шляхами в Арктиці. Саме тому у свій час Дональд Трамп хотів купити Гренландію в Данії.
Через стрімкий розвиток Китаю, Японії і Південної Кореї головні транспортні маршрути будуть пролягати на північ від Росії і Скандинавії. Російський стратегічний план - отримати вигоду від глобального потепління, контролювати світові основні маршрути, а також розвивати Сибір і взяти під контроль Україну. Таким чином, Росія контролювала б майже все виробництво продовольства у світі, що дозволило б їй шантажувати весь світ. Це економічна реальність, на яку спирається імперіалістична мрія Путіна.
«Ті, хто вимагає скоротити підтримку України й більш активно просувати переговори включно зі згодою на територіальні поступки, люблять повторювати, що Україна просто не може перемогти у війні з Росією. Це правда, але в цьому і вся велич українського опору. Українці ризикнули наважитися на неможливе, відкидаючи прагматичні розрахунки. І найменше, що ми їм заборгували - це повна підтримка. Для цього потрібен сильніший НАТО, але не такий, який би був продовженням політики США», - пише Жижек.
Американська стратегія протидії з допомогою Європи не така вже й очевидна. Вона полягає в тому, що не лише Україна, а й весь континент стає місцем опосередкованої війни між США і Росією, що може закінчитися компромісом між ними за рахунок європейців. У Європи є лише два способи вирватися з такої ситуації: зіграти в нейтралітет, що швидко приведе її до катастрофи, або стати автономним гравцем. Деякі ліві сили стверджують, що нинішня російська війна проти України в інтересах НАТО і його військово-промислового комплексу, який використовує новий попит на зброю, щоб уникнути власної кризи й наростити доходи. Але насправді вони говорять Україні наступне: «Гаразд, ви - жертва жорстокої агресії, але не розраховуйте на нашу зброю, тому що так ви будете грати на руку військово-промисловому комплексу».
Російська війна проти України спровокувала появу дивних союзів. Наприклад, Генрі Кіссінджер і Наом Хомскі належать до протилежних кінців політичного спектру. Кіссінджер був Держсекретарем в команді республіканських президентів. А Хомскі - один з головних лівих інтелектуалів у США. Однак, коли йдеться про російське вторгнення в Україну, вони однаково закликають Київ поступитися територією, щоб досягти швидкого перемир’я. Коротше кажучи, вони обоє виступають за одну і ту ж версію «пацифізму», яка має сенс лише у випадку, якщо проігнорувати ключовий факт: війна зовсім не про Україну, це жорстока спроба змінити всю геополітичну ситуацію. Реальна ціль цієї війни - це розчленування європейської єдності, чого добиваються не лише консерватори в США і Росія, а й європейські ліві і праві. Зараз у Франції лівий Жан-Люк Меланшон і права Марін Ле Пен на одному боці.
Найбожевільніша ідея сучасності говорить, що у протистоянні західного лібералізму на чолі з США і далекосхідного авторитаризму Китаю Європа і Росія нібито повинні об’єднати сили і утворити третій «Євразійський» блок, заснований на християнській традиції, очищеній від ліберальної надмірності. Сама ідея про «євразійський» третій шлях - це форма сучасного фашизму. То що станеться, коли виборці в Європі й Америці, зіштовхнувшись з подорожчанням пального й інфляцією після запровадження санкцій проти Росії, втратять апетит до нескінченної війни, яка буде вимагати все більше, зайшовши в глухий кут? Відповідь чітка: на даному етапі європейська спадщина буде втрачена, а Європа буде де факто поділена на американську і російську сферу впливу. Коротше кажучи, Європа стане місцем війни, кінця якої не видно.
Для справжніх лівих сьогодні абсолютно неприйнятно підтримувати Росію. Але крім цього їм не можна робити більш «помірковані» нейтральні твердження про те, що ліві поділені на пацифістів і прихильників України. І до цього розколу потрібно ставитися як для незначного факту, який не повинен впливати на глобальну боротьбу проти світового капіталізму. Жижек стверджує, що сьогодні той, хто не підтримує Україну, не може називати себе лівим. Бути сьогодні лівим, який «розуміє» Росію - це ніби бути лівим, який перед вторгненням нацистської Німеччини в СРСР серйозно повірив німецькій «антиімперіалістичній» риториці, націленій проти Великої Британії. Це ніби закликати до нейтральності у війні Берліна проти Парижа і Лондона.
Якщо ліві зараз вчинять неправильно, для них все скінчено. Але чи значить це, що ліві повинні просто стати на бік Заходу включно з правими радикалами, які теж підтримують Україну? 18 травня 2022 року під час промови в Далласі, критикуючи російську політичну систему, колишній президент США Джордж Буш-молодший сказав: «Результатом стала відсутність перевірок і балансів у Росії, а також рішення однієї людини влаштувати повністю невиправдане й жорстоке вторгнення в Ірак». Він швидко виправив себе: «Я мав на увазі в Україну», - а потім додав: «Та й в Ірак». Експрезидент розсмішив аудиторію, зауваживши також, що йому вже 75 років.
Коментатори підмітили дві речі, які випливають з цією обмовки за Фройдом. По-перше, фактично публічне зізнання Буша, що вторгнення США в Ірак за його наказом було «абсолютно невиправданим і жорстоким», зустріли сміхом. Ніхто не почав говорити, що експрезидент США визнав свій злочин, який можна порівняти з російським вторгненням в Україну. Крім того, не зрозуміло, що він мав на увазі, коли легковажно докинув: «Та й в Ірак». Що різняця між Україною і Іраком не має значення? І його посилання на власний вік ніяк не змінює ситуацію.
Але ніякої загадки немає, якщо сприйняти слова Буша серйозно і буквально: так, попри всі відмінності (Зеленський точно не диктатор на зразок Хусейна), Буш зробив те ж саме, що Путін зараз робить в Україні. Тому їх обох потрібно судити за однаковими стандартами. Жижек зауважує, що на момент написання статті ЗМІ повідомили про рішення міністра внутрішніх справ Великої Британії Пріті Патель схвалити екстрадицію засновника WikiLeaks Джуліана Ассанжа. В чому його злочин? В тому, що він викрив злочини, в яких Буш сам зізнався, коли обмовився в Далласі. WikiLeaks опублікував документи, які свідчать, що в часи президентська Буша армія США вбили сотні мирних мешканців під час війни в Афганістані. Крім того, 66 тисяч мирних жителів Іраку таємно викрадали, катували і вбили у в’язницях. На думку Жижека, всі ці злочини можна порівняти з тим, що Путін робить в Україні. З певної точки зору, WikiLeaks «викрив десятки американських аналогів Бучі й Маріуполя».
Посадити Буша на лаву підсудних - це така ж ілюзорна ідея, як і віддати Путіна Гаазькому трибуналу. Україна стверджує, що воює за Європу, а Росія наполягає, що б’ється за всіх у світі проти західної однополярної гегемонії. Обидва твердження потрібно відкинути. І тут відмінність між підходами правих і лівих виходять на передній план.
З точки зору правих, Україна бореться за європейські цінності проти неєвропейської автократії. А з позиції лівих Україна захищає глобальну свободу включно зі свободою самих росіян. І саме тому кожен справжній патріот Росії повинен підтримувати Україну.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google