Підтримати
Після низки принизливих поразок за останні місяці, Владімір Путін посилює свою війну. Він переозброює, переформатовує і перекидає російські війська на схід України для організації нової бійні. Навіть якщо його армія зможе відтіснити українську, навряд чи російський автократ залишиться задоволеним.
Путін може погодитися на припинення вогню чи переговори, щоб виграти час для перегрупування своїх сил. Але поки він при владі, Росія буде робити все можливе, щоб зруйнувати порядок, який встановився після Холодної війни і дратував російського автократа з часів розвалу СРСР. Про це в статті для The Atlantic пише американський політолог і дипломат, колишній представник США в НАТО Іво Дадлер.
Водночас, США і їхні союзники в НАТО намагаються пришвидшити поставки важкого озброєння, яке б допомогло Україні витримати нову російську атаку або й взагалі перемогти у війні. Однак, є значно важливіше питання, на яке Захід повинен буде скоро дати відповідь: що буде з Україною, щойно бої сповільняться або війна закінчиться?
На думку Дадлера, відповідь очевидна: щоб Україна справді була вільна й незалежна, їй потрібно стати членом ЄС і НАТО. Звісно ж, Москва буде протестувати проти цього. Але жорстока агресія Путіна дала чітко зрозуміти, що лише європейські країни, які входять до НАТО, по-справжньому в безпеці. І альянс повинен прийняти Україну в свої лави.
За іронією, неспровокована агресія Москви довела, що її давні скарги на те, що НАТО нібито розширюється надто близько до її кордонів, - це лише зручне виправдання для російського ревізіонізму. Альянс ніколи не становив жодної загрози для Росії. А до війни президент Джо Байден й інші лідери НАТО чітко заявляли, що не будуть захищати Україну. Але якби вона була членом альянсу, так само як і країни Балтії й колишні країни Варшавського договору, навряд чи Росія наважилася б на вторгнення, боячись ширшої військової конфронтації, в якій вона точно програла б. НАТО точно не спровокував цю війну, але саме його відсутність в Україні розв’язала Путіну руки.
Після 24 лютого, коли почалося російське вторгнення, багато країн Європи почали широкомасштабну переоцінку своїх оборонних потреб. Німеччина тепер розуміє, що діалог і торгівля більше не можуть замінити стримування й військову силу, коли доводиться мати справу з автократичними країнами, такими як Росія. Фінляндія і Швеція на порозі вступу в НАТО, хоча ще не так давно це вважалося неможливим, зважаючи на століття їхнього нейтралітету й незалежності. Інші країни збільшують витрати на оборону, передають зброю Україні й посилюють військову присутність на східному фланзі альянсу.
Ці зміни в оцінках безпеки в Європі й загрози з боку Росії повинні також вплинути на західні підходи до майбутнього України. ЄС вже почав швидко діяти, запропонувавши Києву запустити процес вступу. Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн поїхала в Київ 8 квітня і запевнила президента Володимира Зеленського, що перший великий крок до членства України в ЄС відбудеться «за тижні, а не за роки». Звісно, процедура буде традиційно нелегкою. Але з’явився необхідний імпульс для вступу Києва якомога швидше. Ставши членом ЄС, Україна отримає гарантії безпеки від інших країну-часниць. Угода про Євросоюз включає положення про спільну оборону, схожі на ті, на яких наполягає Київ під час переговорів з Москвою. Але покладатися на лише ці зобов’язання в захисті від російської агресії не варто. По-перше, навіть за швидкою процедурою вступ України в ЄС займе в кращому випадку місяці, якщо не рік чи два. По-друге, хоч гарантії безпеки союзу значні, вони не зобов’язують США - головного захисника Європи - обороняти українців.
«На щастя, обида недоліки можна легко залагодити членством в НАТО. Приєднання до альянсу - це прямий процес, який вимагає одностайної згоди 30 країн-союзниць, а також ратифікації відповідної угоди, яка буде включати статтю 5 про спільну оборону. І оскільки США - головний союзник, включення України в НАТО розширить американські гарантії на її території», - йдеться в статті.
Це вже знайома ситуація. В 2008 році Україна просила надати їй дорожню карту для вступу в НАТО, яка допомагає країнам-аспірантам підготуватися до членства. Гострі розбіжності в поглядах союзників заблокували потрібні рішення, які замінили розмитими обіцянками, що Україна і Грузія колись «стануть членами НАТО». До цього часу Німеччина і Франція відмовлялися запрошувати Київ в альянс, боячись спровокувати Росію. Тепер, коли Москва показала, що їй не потрібні провокації, щоб почати війну, НАТО повинен змінити курс і дати Україні членство якомога швидше.
Звісно, є численні практичні перешкоди для цього. Зеленський допустив, що готовий забути про приєднання до альянсу. Однак, його радники додали, що це можливо лише в тому випадку, якщо Київ отримає гарнатії безпеки, які ще потужніші, ніж може дати НАТО. Автор погоджується, що розчарування Зеленського можна зрозуміти. Адже альянс не просто не надав членство, а й не прийшов на допомогу Україні, коли вона стала жертвою неспровокованої атаки. Саме тому ініціатива щодо членства України в НАТО, яку могли б очолити США й інші ключові союзники, такі як Велика Британія, Франція й Німеччина, запевнила б Київ, що гарантії альянсу дуже серйозні й реальні.
Звісно, Путін буде проти членства України. Він буде погрожувати політичними й військовими наслідками, як це відбувається зараз на тлі намірів Фінляндії й Швеції приєднатися до союзників. Але він вже вторгся в Україну й скоїв жахливі звірства проти її населення. Він може піти на ще більшу ескалацію, застосувавши хімічну чи ядерну зброю. Але це може призвести до розширення конфлікту. Фактично, Росія вже не може нічого зробити, щоб не дозволити Україні вступити в НАТО.
Напевне, найбільша практична перешкода - це те, що частина території України так і залишиться спірною. Наприклад, Крим може залишитися в окупації у найближчому майбутньому. Також якщо конфлікт буде тліти, так як це було на Донбасі впродовж 8 років, НАТО фактично запросить в свій склад країну в стані війни.
«Це буде безпрецедентно, однак, не можна, щоб це було неможливо. Київ і його нові союзники в НАТО можуть домовитися, що Україна продовжить сама вести битву на схожі, а країни-союзниці будуть забезпечувати її зброєю й розвідувальними даними, необхідними для самооборони. Також вони можуть домовитися, що НАТО не буде напряму втручатися в конфлікт, якщо Росія знову не спробує атакувати Київ чи поставити під сумнів саме існування української держави», - йдеться в статті.
Знадобиться сильна підтримка і обережна дипломатія, щоб втілити такий задум. США повинні зіграти ключову роль в обох аспектах. Адміністрація Джо Байдена виконала чудову роботу, побудувавши потужну, об’єднану коаліцію західних країн, щоб ослабити й ізолювати Росію, а також щоб допомогти Україні фінансами і зброєю. Вашингтон від самого початку очолив ці зусилля. Тепер йому потрібно зробити те ж саме, щоб об’єднати країни НАТО навколо ідеї запрошення України стати членом альянсу.
На щастя, багато людей в Білому домі включно з самим президентом, позитивно поставляться до цього задуму. Байден і раніше твердо підтримував як розширення НАТО, так і розвиток України як демократичної й вільної від корупції країни. Війна і її жорстокість вразили президента, тож він розуміє цінність стримування Путіна від нового вторгнення в Україну. Держсекретар Ентоні Блінкен і радник з національної безпеки Джейк Салліван, на думку автора, теж підтримали б потенційний вступ України в НАТО. Погляди міністра оборони Ллойда Остіна, однак, залишаються загадкою. Втім, він продемонстрував лояльність до головнокомандувача США. Інші члени адміністрації, такі як Вікторія Нуланд, яка, будучи послом США в НАТО в 2008 році, просувала надання дорожньої карти Києву, теж, без сумніву, готові застосувати свої навички, щоб зараз добитися української участі в альянсі.
Дадлер наголошує, що всі розповіді Путіна про те, що він вторгся в Україну, тому що НАТО наближався до російських кордонів, не витримують жодної критики. Але навіть якщо так, вторгнення якраз і наблизило альянс ближче до Росії. НАТО тепер на постійній основі розгорнув значні війська на східному флангу. А вступ Фінляндії і Швеції розширить спільний російсько-натівський кордон на більш ніж 1300 кілометрів. Мало сучасних лідерів прораховувалися більше, ніж російський автократ. Вступ України в НАТО стане остаточною поразкою його провальної стратегії.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google