В Україні, як країні, яка воює, коштів на медицину виділяють недостатньо. Також є проблема й з числом інструкторів, які мають навчати тактичної медицини. Про обсяги надання медичної допомоги та їх впровадження в інтерв’ю ZN.UA розповіла директорка Департаменту охорони здоров’я при Міноборони Оксана Сухорукова, з якою поспілкувалася Алла Котляр.
«Насправді є два знакові документи в частині допомоги на догоспітальному етапі — домедичної й медичної. Обсяги домедичної (яку в народі називають такмедом) визначено. В БЗВП (базова військова підготовка) ми подали свої пропозиції, як це має викладатись, якою має бути програма», – розповіла Сухорукова.
За її словами, зараз візуються стандарти індивідуальної підготовки з домедичної допомоги для двох рівнів. Сухорукова додала, що департамент також працює над стандартами для наступних рівнів, аби перезавантажити та стандартизувати процес підготовки, наприклад, стрільців-санітарів та бойових медиків.
«Проте наголошую: ми можемо створити півтори тисячі ідеальних документів, але щоб це запрацювало, має бути імплементація на місцях. Щоб навчити військовослужбовця тактичної медицини, потрібно кілька речей: мотивований і навчений інструктор, навчальне обладнання (наприклад, манекени) й час. Все це — дуже дорого», – каже директорка департаменту.
За словами Сухорукової, слід розуміти, що Міноборони зараз фінансується виключно з державного бюджету, а не так, як цивільна медицина. І якщо в наявності є, умовно, 100 гривень, то на них неможливо купити все, що потрібно.
«Це не означає, що коштів на медицину не виділяють. Але правда в тому, що для країни, яка воює, їх недостатньо. Необхідне обладнання потроху закуповують і закуповуватимуть. Але з цим справді є проблема. Як і з кількістю інструкторів, які мають навчати тактичної медицини. Від того, що ми прийняли наказ, вони самі собою не з’являться. Наразі з допомогою цивільних організацій ми запустили процес в одному центрі. Побачимо всі плюси-мінуси», – каже Сухорукова.
Говорити про результат, за її словами, можна буде приблизно через місяць. Тоді вже можна буде думати, як розширити й стандартизувати процес підготовки, а головне — підвищити й «стабілізувати» якість цієї підготовки.
«Це болюча для мене тема. Все починається з підготовки. Й ми прагнемо її вдосконалити, вивчаємо досвід. Ми спираємося на дані наших партнерів, які вивчали власні військові операції, спілкуємося з бойовими медиками, з бойовими бригадами», – каже Сухорукова.
Але щоб рішення були якісними, додає директорка департаменту, щоб зрозуміти, які навички ще потрібні, треба дані, які, зокрема, може дати цифровізація медицини, впровадження медичної інформаційної системи (МІС) на рівні військових частин. Сухорукова пояснила, що коли буде більший обсяг інформації, її можна буде аналізувати, змінювати, якісніше підлаштовуватися під те, що сьогодні відбувається на фронті.
Нові обсяги надання допомоги загалом схожі на чотири рівні надання допомоги за ТССС (курс тактичної медицини – ред.), але все ж таки відрізняються. І ці відмінності, зазначила Сухорукова, пов’язані з реаліями російсько-української війни та намаганням полегшити перехід ветеранів до цивільного життя завдяки здобуттю цивільної професії під час служби.
Що стосується обсягів надання допомоги, то домедичні вже були опубліковані раніше. А догоспітальні медичні обсяги опублікували, поки готувалося це інтерв’ю. Зокрема, у наказі про догоспітальні медобсяги описані ролі медичної підтримки.
«Їх чотири. Міноборони врегулювало обсяги надання медичної догоспітальної допомоги для Role 1 та Role 2. Наступний етап — опис модульної системи, «штатки» й табелі оснащення, оновлені під ці ролі, та обсяги медичної допомоги», – пояснила Сухорукова.
Контроль над якістю надання медичної допомоги, додала директорка департаменту, є завданням військового командування. Вона пояснила, що за ролі, які організовують військові частини, відповідають командири останніх і вище медичне командування в цій зоні. За те, що стосується госпітальної ланки, наприклад, за передові хірургічні підрозділи, сформовані з госпіталів, відповідає командування Медичних сил. Вони мають взаємодіяти з командуванням у зоні бойових дій і разом здійснювати планування та розподіл ролей.
Варто зауважити, що евакуацію з передових хірургічних груп часто забезпечують добровольчі підрозділи, тобто, по суті, цивільні люди. І часто вони не мають медичної освіти. У відповідь на питання чи є в планах надати працівникам евакуаційних відділень добровольчих угрупувань певний статус, Сухорукова зазначила, що, коли їм це потрібно, то проблем бути не повинно.
«Щодо організацій, які надають допомогу з евакуацією, евакуюють зі стабілізаційних пунктів або з передових хірургічних підрозділів, то в деяких регіонах це робить екстренка — це одна історія, вони професійно підготовлені. Інша — це добровольчі підрозділи чи громадські організації, які на добровільних засадах здійснюють евакуацію, посилюючи спроможності евакуаційних підрозділів ЗСУ та екстренки. Але якщо вони вважають, що в них має бути статус, то тут проблем немає: ТЦК, рекрутингові центри», – каже Сухорукова.
До того ж, за її словами, працівники евакуаційних організацій можуть мобілізуватися чи підписати контракт. Директорка департаменту зазначила, що у період повномасштабної війни інституалізація добровольчих підрозділів має свої переваги, зокрема в питаннях соціального статусу та підтримки.
На зауваження, про те, що це роблять люди часто без будь-якої медичної освіти, збільшує кількість летальних випадків, Сухорукова зазначила: «Із деякими організаціями у нас підписано меморандуми. Там працюють лікарі. Якщо є конкретні питання щодо конкретних випадків, коли через некваліфікований персонал траплялися негативні наслідки, дуже прошу мені повідомляти. Будемо розбиратися в цих ситуаціях».
Нагадаємо, департамент охорони здоров’я при Міноборони продовжує працювати над впровадженням єдиного медичного простору, тобто над об'єднанням всіх медичних ресурсів, які має, зрозумілого фінансування та управління. Зокрема, саме зараз спеціалісти тестують впровадження МІС на передових хірургічних підрозділах.