Присудження та позбавлення ступеня доктора наук: Новий порядок ускладнює й так непростий атестаційний процес

Сьогодні в Україні діє гібридна модель атестації наукових кадрів, яка складається з двох рівнів: перший прозахідний, а другий — просталінський. Досить химерне створіння, чи не так? Аби врегулювати якось цю ситуацію, Кабінет міністрів затвердив новий Порядок присудження та позбавлення наукового ступеня доктора наук (далі — порядок), розроблений Міністерством освіти та науки України. Документ мав би наблизити Україну до європейських стандартів, а натомість законсервував старі традиції, пише Світлана Благодєтєлєва-Вовк у статті «Система наче за часів Сталіна: що не так в українській науці» для ZN.UA. Однак, є у новому порядку не лише мінуси, а й плюси.

Зокрема, як зазначила авторка, заслуговує уваги імплементація в документі принципу академічної доброчесності, згадування про засади якої пронизують текст від початку до кінця. Однак поки що це лише декларації, адже в порядку немає процедур розгляду кейсів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, які можуть реально забезпечити цей принцип. 

«У порівнянні з попереднім, новий порядок містить більше розділів, зокрема про кваліфікаційні вимоги, проведення попередньої експертизи, розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН. Він став значно об’ємнішим і більш деталізованим», – пише Благодєтєлєва-Вовк.

Також згідно з новим порядком, особу можуть позбавити докторського ступеня за обґрунтованими зверненнями від фізичних/юридичних осіб, НАЗЯВО та спецрад, у яких проходив захист. Але за умови, що буде встановлено порушення нормативно-правових актів з атестації кадрів, які існували на момент затвердження рішення.

«Позитивним є декларування безстроковості для можливості позбавлення докторського ступеня за академічний плагіат, фальсифікації та фабрикації. Залишається їх довести практично. Розгляд таких справ покладено на НАЗЯВО. Новацією, в контексті оцінювання докторських дисертацій, є можливість створювати групи експертів та запрошувати окремих науковців-експертів на основі застосування положень ЗУ «Про наукову і науково-технічну експертизу». Рішення про позбавлення докторського ступеня приймає Атестаційна колегія МОН. Повторний розгляд справи можливий за рішенням суду», – додала авторка.

Цікавим доповненням Благодєтєлєва-Вовк називає легалізацію практики підпису здобувача під твердженням на титульному аркуші дисертації, що «подані до захисту наукові положення є власними напрацюваннями і всі використані ідеї, наукові результати, цитати супроводжуються належними посиланнями на їх авторів та джерела опублікування».

Однак, на етапі попередньої експертизи через новий розділ порядку пошуковця очікує справжній квест. І починається він з подачі заяви до вченої ради університету чи наукового закладу.

«При цьому розрізняються ролі докторанта й особи, котра самостійно написала докторську. Докторант мусить перед цим пройти окреме випробування, щоб отримати висновок від наукового консультанта, який той має право творити місяць. Якщо консультант відмовляється писати висновок, то докторант повинен звернутися до вченої ради, щоб його роботу розглянув структурний підрозділ, у якому він її готував. І тільки після засідання кафедри/відділу готується зазначений документ. А далі як докторант, так і сторонній пошуковець проходять нове випробування на засіданні структурного підрозділу, який готує висновок від ЗВО чи наукової установи для подачі до спецради. Підготовка цього висновку забирає до трьох місяців, а чинний він упродовж року. Все це супроводжується збиранням підписів», – пояснила авторка.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Припинити цей цирк: колишня заступниця голови МОН звернулася до Шкарлета через дисертацыю Киви

Вона додала, істотною новацією є встановлення плати на послуги рецензентів як експертів, які її вносять або заклади, або здобувач, котрий самостійно захищає докторську. 

Водночас за словами Благодєтєлєвої-Вовк, дехто з науковців, які обговорювали текст нового порядку, вважає, що нинішня редакція призначена для виховання залежності та лояльності здобувачів до керівників освітніх і наукових установ.

Ще однією надзвичайною інновацію авторка називає впровадження трансляцій захистів у реальному часі та відтворення їх записів на сайтах університетів і наукових установ упродовж шести місяців з моменту затвердження рішення про присудження ступеня. Це додає прозорості процесові та показує рівень відповідності здобувачів кваліфікаційним вимогам.

Крім того, згідно з новим порядком, МОН має припинити на рік діяльність спецради за умови виявлення порушень у її діяльності. За серйозніші порушення, зокрема виявлення академічного плагіату, фальсифікацій та фабрикацій, науковий консультант, відповідальні особи спецради, опоненти позбавляються права участі в атестаційному процесі на два роки, а університет чи наукова установа позбавляються права утворювати спецраду на рік.

«Загалом, новий порядок ускладнює й так непростий атестаційний процес і сприяє зростанню трансакційних витрат, тобто витрат на взаємодію університетів, наукових закладів, МОН, НАЗЯВО та інших учасників. Що натомість отримує суспільство? Жорстко контрольовану державою систему відтворення наукових еліт, яка, за відсутності адекватного фінансування, продовжуватиме імітувати приріст наукового знання», – вказала авторка. 

Більше того, за умови привласнення державних інституцій токсичними мережами академічно недоброчесних науковців, система атестації перетворюється на дорогу з різним регулюванням двох смуг руху: зеленим світлом — для просування порушників і червоним — для доброчесних науковців. Оскільки, з одного боку, як доведено кейсами антиплагіатної ініціативи «Дисергейт», складно або й неможливо притягнути до відповідальності порушників, а з іншого — звичайним науковцям складно задовольнити вимоги при високому рівні регламентації та бюрократизації від МОН. 

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Уряд дозволив позбавляти ступеня бакалавра та магістра за плагіат у наукових роботах

Раніше Світлана Благодєтєлєва-Вовк повідомляла, що зараз в Україні немає інструментів, які б дозволили боротися з плагіатом. П'ять років тому, наприкінці липня 2016-го, Кабмін ухвалив постанову №567 «Деякі питання діяльності Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», якою вилучив розділ «Позбавлення наукових ступенів» із «Порядку присудження наукових ступенів». Тобто офіційних інструментів боротьби з недоброчесністю не стало.