Правозахисники назвали найбільш поширені порушення прав дітей в період карантину

Найбільш помітним під час карантину стало порушення права на неперервність освіти. Про це у своїй статті для ZN.UA пише оглядач відділу соціум Алла Котляр, цитуючи керівника ГО "Соціальна синергія" і голову правління ГО "Родина" Маріанну Онуфрик.

"Начебто держава намагалося забезпечити її (освіту - ред.) за допомогою дистанційного навчання. Такі труднощі були в кожній країні. Але якщо, наприклад, в США, країнах ЄС і багатьох інших, не таких багатих країнах, щоб забезпечити право на освіту кожній дитині, в межах бюджетних антикризових програм закуповувалися і лунали планшети або ноутбуки, то у нас все було віддано на відкуп батькам і вчителям. Зараз ситуація виглядає так, що право на освіту було забезпечено тільки у тих сім'ях, де батьки змогли взяти на себе таку відповідальність. Оскільки навіть якщо в сім'ї є достаток, але батьки не мали можливості сприяти і контролювати процес навчання (наприклад, через зайнятість на роботі), то дитина була відірваною від нього", - йдеться в матеріалі.

Відзначається, що особливо гостро карантин позначився на сім'ях в складних життєвих обставинах і тих, де виховуються діти з інвалідністю.

"Багато організацій думали над тим, як дійсно забезпечити право на освіту для дітей з різними порушеннями, зокрема з інвалідністю. Це дуже складне завдання. Пов'язане з тим, що, хоча в законодавство введено термін "особа з особливими освітніми потребами", саме поняття, що таке "особливі освітні потреби", не визначено", - пише журналістка.

"Розпочався карантин, і кількість людей, які зверталися до нас, збільшилася, – цитує Котляр керівника ГО "Мартін-клуб" Вікторію Федотову. – Це той прошарок населення, який і до карантину був дуже бідним. Жінки з дітьми, що живуть на останні копійки. І ось цих копійок не стало. Наприклад, до нас звернулася жінка, яка торгувала на ринку шкарпетками. Шкарпетки вона купувала через Aliexpress. Житло знімала в хостелі, платила поденку. І раптом не стало ринку, шкарпеток, нічого не стало. І грошей не стало. Їй сказали: "Йди з хостела і живи, де хочеш". Дитині 6 років. Мама – сирота. Подзвонила нам з вулиці".

В умовах запровадженого карантину, люди думали не про дистанційне навчання, а про те, як їм вижити, де жити, що їсти самим і чим годувати дітей.

"По-перше – було не до того. По-друге, є таке поняття, як цифрова нерівність. У когось – достаток гаджетів і доступ до інтернету. У інших– немає нічого. Оскільки наш притулок – в сільському районі, до нас приходять діти з села. Не в складних життєвих обставинах , звичайні діти. У них була та ж проблема – вони не вчилися. Адже школа – це не тільки освітній інститут. З її допомогою держава підтримує деяких дітей соціально. Тих, чиї батьки дуже бідні. Ці діти їли в школі. Раптом такої підтримки не стало, а у батьків грошей не додалося", - йдеться в матеріалі.