Порошенко нагородив вищим орденом суддю, який репресував українських дисидентів - експерт

Указом президента від 6 жовтня ц. р. № 307/2017 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста" за вагомий особистий внесок у розвиток правової держави, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм" орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня нагороджений Григорій Зубець - суддя Апеляційного суду р. Києва у відставку.

Досить відкрити Вікіпедію, щоб з'ясувати: "Григорій Іванович Зубець - український і радянський юрист, перед цим радянський суддя, репресував дисидентів". І розписана, зокрема, його участь у розправі над українським дисидентом Валерієм Марченком.

Про це у своїй статті для DT.UA пише Віктор Трепак, екс-перший заступник голови Служби безпеки України. Автор зазначає, що орден князя Ярослава Мудрого знаходиться на вершині ієрархії державних нагород - вище тільки звання Героя України. Цим орденом нагороджуються "за видатні заслуги перед Україною", зокрема, у сфері державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, видатну гуманістичну і громадську діяльність" (стаття 7 Закону "Про державні нагороди України").

За які конкретні "видатні заслуги перед Україною" здобув зазначений орден суддя у відставці Р. Зубець, поки невідомо. В адміністрації президента України повідомили, що Р. Зубця нагородили "за клопотанням Ради суддів України та письмовій підтримки Державної судової адміністрації України". За наявною інформацією, первинна ініціатива нагородження судді Р. Зубця до його 80-річчя належить зборам суддів Апеляційного суду р. Києва. У той же час в АП відмовилися надати інформацію про конкретні заслуги нагородженого, посилаючись на те, що в нагородному листі містяться персональні дані, що мають характер конфіденційної інформації. А такі дані не можна поширювати без згоди самої особи.

"Дивне пояснення відмови, зокрема, беручи до уваги, що у вільному доступі є маса інформації про суддю Зубця, яка ставить під сумнів його нагородження "за видатні заслуги перед Україною" та "за вагомий внесок у розвиток правової держави", - пише експерт. - На мою думку, це нагородження перекреслює багаторічну боротьбу українського народу за незалежність України, за демократичну і правову державу, за утвердження своєї рідної мови і національну гідність. Воно є наругою над людьми, що свідомо йшли на смерть за Україну, завдяки яким Україна нині існує як суверенна держава".

"14 березня 1984 р. судова колегія по кримінальних справах Київського міського суду у складі заступника голови цього суду Р. Зубця і двох народних засідателів винесла обвинувальний вирок Валерію Марченко - українському дисиденту, правозахиснику, літературознавцю, перекладачу. Його засудили за антирадянську агітацію та пропаганду, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років з засланням на 5 років. Марченко також був визнаний особливо небезпечним рецидивістом, а відбувати покарання йому присудили в колонії особливого режиму. Фактично, такий вирок був смертельним для Марченка, який вже довгий час тяжко хворів (хвороба нирок, яка привела до інвалідності). Про його важку хворобу знали і ті, хто його переслідував, і ті, хто судив. Вони не могли не усвідомлювати наслідки своїх рішень. І ці наслідки стали явними вже через півроку після засудження: 7 жовтня 1984 р. Марченко помер у тюремній лікарні Ленінграда, коли у нього відмовили нирки", - йдеться в статті.

Детальніше про знецінення державних нагород читайте у статті Віктора Тропака "Нагорода як наруга" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".