Підходи до епідрозслідування в Україні дещо нівельовані - експерт

Основним джерелом даних для щоденних брифінгів Глави МОЗ Максима Степанова щодо боротьбі з коронавірусом є Центр громадського здоров'я - створений як правонаступник Санепідемстанції. Серед його статутних завдань - здійснення епіднагляду за особливо небезпечними захворюваннями. Але достатнім обсягом повноважень для цього Центр не має, пише у своїй статті для ZN.UA Алла Котляр.

Деякі фахівці вважають, що епідемія продемонструвала необхідність існування в країні інституції, подібної СЕС, попри всім відомі вади. Перш за все це необхідно тому, що МОЗ за весь цей час так і не розробило передбачений законом порядок епідрозслідування щодо коронавірусу. В такому порядку відомство мало чітко розписати, хто проводить розслідування, які висновки робляться, що необхідно зробити для локалізації вогнища і т.п. Подібні заходи дозволяють забезпечити плавну навантаження на систему охорони здоров'я, превенції. Лікарні - завжди крайній захід.

"Щоб відповісти на питання, чи потрібна СЕС, варто подивитися на наших сусідів, де вона збереглася. У Росії вона трансформована в Росспоживнагляд. У Білорусії взагалі існує як СЕС. Проте і там, і там епідемія поширюється. Тобто проблеми реагування не у відсутності СЕС, а в тому, що є дефіцит кадрів, як і всюди, і не зовсім зрозумілі повноваження щодо локалізації спалахів, які мають бути в цій майбутній СЕС", - зазначає екскерівник Центру громадського здоров'я МОЗ, лікар-інфекціоніст Володимир Курпіта.

За його словами, тут є певний елемент маніпуляції, який використовується не для того, щоб знайти шляхи вирішення, а щоб знайти винних у ситуації, яка не контролюється урядом.

Курпіта пояснив, що епідрозслідування має відбуватися таким чином: якщо хтось захворів, до нього приходить епідеміолог і визначає всіх, хто був з ним в контакті в середньому за 4-5 днів до захворювання. Оскільки вірус передається повітряно-крапельним шляхом, необхідно потенційно розглянути, з якою кількістю людей могли контактувати особливо тісно. Однак, якщо людина відвідував якийсь масовий захід, то, швидше за все, вона не знає людей, з якими перебувала поруч.

"Зараз епідемія поширюється у великих містах, мегаполісах. Самі підходи до епідрозслідування дещо нівельовані - цих людей виявити дуже складно. Можна було б запропонувати якусь геолокацію. Наприклад, співпрацювати з операторами мобільного зв'язку. Але тут питання до законодавців - це пов'язано з персональними даними та необхідністю дотримуватися прав людини, і викличе дискусію в суспільстві", - зазначає Курпіта.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Українська система тестування на коронавірус є найгіршою в Європі - оглядачка

За його словами, якщо говорити про сімейні осередки зараження, то їх все таки розслідують. До цього залучаються в тому числі сімейні лікарі.

"Головне, що має бути, - алгоритм, що робити далі. Тут є певні обмеження. Логічно було б направити контактних на обстеження, але потужності недостатні. Тому використовується тактика просто спостереження. Якщо у вас немає симптомів, то ви перебуваєте на самоізоляції і звітуєте тільки тоді, коли у вас з'явилися якісь симптоми. У цьому напрямку є недоробки", - говорить Курпіта.

Ще одне питання - це маршрутизація пацієнтів. Вона начебто прописана, але є проблеми, пов'язані, скоріше, навіть не з організацією, а з людським фактором і динамікою, яка істотно змінюється.

"У нас зараз є два варіанти - або госпіталізація, або ізоляція вдома. Але є люди, які проживають в гуртожитках, в казармах. Зараз повернулися студенти. Теоретично, якщо людина не в тяжкому стані, йому рекомендуються залишатися вдома. Але перебування в таких місцях спільного проживання не забезпечує належну епідситуацію. Навіть якщо показань для госпіталізації немає. Для цієї категорії маршрути, мені здається, не відпрацьовані. Принаймні я не знаю про те, щоб хоч в одній з областей були запропоновані ізолятори саме для цієї категорії людей. Або, наприклад, для хворих самотніх людей похилого віку. З тим, яким чином їм буде надаватися допомога, може виникнути проблема", - відзначає Курпіта.

Детальніше про те, що не зробила влада за 8 місяців і що зобов'язана почати робити прямо зараз, читайте в статті Алли Котляр "Коронавірус: помилкова вагітність влади".