Як показало дослідження, у Києві дистанційним навчанням охоплено 78% школярів.Це означає, що кожен п'ятий маленький киянин не навчається дистанційно під час карантину.
"І річ тут не лише в школі. Як повідомили батьки, найпоширеніша причина, чому діти не залучені до навчання, - брак технічних засобів (25% тих, хто не навчається дистанційно) чи Інтернету (виїхали за межі міста до бабусі в село або на дачу)", - пише Онищенко у своїй статті.
А чим займаються ті 22% школярів, що не залучені до дистанційного навчання? Далеко не всі вони сидять за книжками чи надолужують програму з батьками і репетиторами. Як свідчить дослідження, майже третина (34%) тих, хто випав із дистанційного навчання, взагалі ігнорують процес навчання.
Із технічними проблемами зіткнулись й вчителі: "Викликами для вчителів також стали проблеми технічного характеру (38%), зв'язку з учнями (41%), брак досвіду дистанційного навчання (37%). Це змушує їх витрачати більше часу на підготовку та проведення уроків", - додає оглядач.
Не дивно, що більшість учнів, батьків і вчителів віддають перевагу очному навчанню.
Як свідчить опитування учнів, батьків та вчителів, очне навчання в аудиторіях подобається їм більше, ніж дистанційне, - про це сказали 70% учнів, 90% вчителів і 80% батьків. А 60% учнів мріють, щоб швидше почалося навчання у школі (цікаво, скільки людей відповіли б на це питання так само, аби під час карантину можна було зустрічатися з друзями?). І лише 22% школярів бачать позитив у карантині.
"Отже, головною проблемою дистанційного навчання є неможливість якісно зрозуміти навчальний матеріал.Про неї сказали 48% батьків і 46% учнів. Причому на другому етапі дослідження кількість таких респондентів зросла майже на 20%", - зазначає автор.
Для батьків дистанційне навчання теж стало неабияким випробуванням, - 55% опитаних зазначили, що це ускладнило їм життя. Третині батьків довелося більше, ніж до карантину, сидіти зі своїми дітьми за уроками. Тим часом 25% батьків зазначають, що їхня дитина навчалася б успішніше, якби вони були поруч, але це неможливо через зайнятість.
"Учасники нашого дослідження також назвали плюси навчання вдома. Так, 36% учнів стали більше читати. Ця цифра дуже тішить. Ми пам'ятаємо результати вітчизняного моніторингу читацької компетентності, які показали: ще у початкових класах формується велика група школярів, що взагалі не читають або роблять це під примусом", - додає Онищенко.
Водночас 15% учнів стали більше часу приділяють самоосвіті, і це чудово, адже самоосвіта – саме те, що має супроводжувати людину протягом життя.
А найголовніше - діти і батьки стали більше спілкуватися між собою (про це сказали майже 70% опитаних). За даними опитування, 72% школярів раді, що на карантині поруч із ними перебувають батьки. І це ще один неочікуваний плюс карантину.
"Однак варто пам'ятати про тих 28%, хто не знайшов спільної мови з батьками. Але карантин поки не завершився, і батьки ще можуть багато чого виправити у стосунках зі своїми дітьми", - наголошує автор.
Як в Україні працює дистанційна освіта, з якими плюсами та мінусами щоденно стикаються вчителі, школярі та їх батьки, читайте у статті Оксани Онищенко "За дверима "дистанційки"" для ZN.UA.