«Найстрашніше було з АТОвцями й тими, хто мав відношення до поліції, до органів»: жителька Димера розповіла про життя в окупації

Селище Димер на Київщині було окуповане ворогом 35 днів. Окупанти грабували та залякували місцеве населення, брали в полон людей. А своїх 200-тих спалювали або закопували на місці в братській могилі. Жителька Димера, психологиня та лікарка Оля Симонова розповіла редакторці відділу ZN.UA соціум Аллі Котляр про життя в окупованому містечку.

«Якщо раніше вони шманали будинки навколо точки, в якій стояли, то в останні три дні –  всі вулиці по Димеру. Вивозили все. Заїжджали БТРами. Виїжджали, як цигани на бричці. З бетеера стирчали подушки, люстри, замотані килими, а зверху сиділи вони. Вони заходили у двори, наставляли на людей автомат. Говорили: «Бегите». Люди бігли. І вони робили, що хотіли», – розповідає Оля Симонова. 

Вона згадує, що у вчителя фізкультури був невеличкий магазинчик. До нього прийшли і сказали: «Или ты откроешь, и мы возьмем, все, что нам нужно, или мы тут все развалим». Він відкрив. Вони набрали тушонки, того, що довго тримається, розвернулись і пішли. 

У Катюжанському училищі, була страусина ферма. Там, як розповідає психологиня, окупанти страусів поїли. 

«З гімназії на рядно виносили ноутбуки, проектори. Все, що можна було винести. З Катюжанської школи винесли буквально все. З нової їдальні — всі столи, варочні панелі… Віджимали машини в людей. Найстрашніше було з атовцями і тими, хто мав відношення до поліції, до органів. До них заходили в першу чергу. Спочатку нібито шукали зброю. Потім дуже сильно били. У нас тут є завод «Вікналенд», в ньому — підвал, де вони тримали полонених. Дні за чотири, як вони звідси пішли, наші з Байрактара розбили «Вікналенд». Там був їхній склад боєприпасів. Дуже сильно горів. Вони тікали звідти, як пацюки з корабля, який тоне», – зазначила жителька Димер. 

Оля Симонова розповіла, що її сусід працював охоронцем і знав про полонених у підвалі. Під кулями він поліз туди, збив замок і випустив 22 людини. 

«Один із тих хлопців добіг до нас. Інженер по дамбі в Козаровичах. Вони його тримали, бо хотіли дізнатись, як відкачати воду з Ірпеня й зробити переправу. Жоден понтон через річку, яка розлилася, не кинеш», – зазначила Оля Симонова. 

Вона розповіла, що за час окупації Димера зникло чимало наших людей. Вони виходили з дому і не поверталися. 

А 31 березня, коли окупанти виходили з Козаровичів, вони самі підпалили склад. Оля Симонова згадує, що дуже сильно смерділо, і місцеві жителі розуміли, що там окупанти палили своїх, не вивозили. У них було дуже багато поранених і трупів. Знайомий психологині розповідав, що коли брезент в ЗІЛах, які їхали, закидався, він бачив навалені трупи. Стікала кров...

В Катюжанці, як розповіла психологиня, окупанти своїх ховали. Точно відомо — що біля училища і за клубом. Найцікавіше те, що під час Другої світової війни там була братська могила німецьких солдатів. І вони закопували своїх на тому самому місці...

«Якось один із них прийшов помитись у лікарню. Молодий, років 18--19. 40 хвилин плакав у душі. А потім вийшов і поставив автомат. Сказав: «Это вопрос времени, когда меня убьют. Или здесь. Или, когда я буду возвращаться домой, меня убьют там”. За дезертирство їм давали 14 років. Але це — кому пощастить. У нас була жінка, яка з двома дітьми вийшла з Оране (це біля села Дитяток). Не знаю, як вони вийшли. Розповідала, що в них стояли кадирівці, і їхнім завданням було розстрілювати дезертирів-росіян. Вони про це знали. Що їх будуть просто вбивати. Він так плакав. Казав: «Я ехал на учения»… », – розповідає Оля Симонова.

Всю історію Олі Симонової читайте у статті «Димер. 35 днів в окупації».

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

ЗСУ визволили 11 населених пунктів на Херсонщині та отримали трофейну техніку

1 квітня стало відомо, що Збройні Сили України за добу звільнили 15 населених пунктів на Київщині. Серед них і був Димер, разом із Бучею, Ірпенем, Гостомелем, Козаричами та іншими. Тоді ж стільки населених пунктів звільнили й на Чернігівщині.

Страшні кадри з деокупованих Бучі, Гостомеля та Ірпеня вразили увесь світ та викликали природне обурення у лідерів всіх цивілізованих країн. На звільнених територіях Київщини знайшли братські могили із загиблими українцями. На вулицях Ірпеня, Бучі та решти міст лежать розстріляні в потилицю тіла зі зв'язаними за спиною руками, на дорогах - обгорілі трупи. Світові ЗМІ та українські журналісти повідомляють про звірства російських солдатів протягом майже місяця окупації Київщини, зокрема - зґвалтування неповнолітніх.

Росія спростовує звинувачення щодо безчинств у згаданому населеному пункту, тамтешнє міноборони назвало кадри та фотографії, на яких видно тіла загиблих в Бучі, «черговою провокацією українських радикалів». РФ скликає засідання Радбезу ООН, задля спотворення даних про звірства своїх військових в Київській області.