КСУ дозволив депутатам голосувати за будь-які рішення, в тому числі антидержавні – Мельник

Рішенням Конституційного суду народним депутатам дозволяється голосувати за будь-які рішення, в тому числі й ті, які мають явно неконституційний, антидержавний та антиукраїнський характер, зазначив суддя КСУ Микола Мельник.

Як відомо, КСУ визнав не відповідним Конституції пункт 7 частини другої статті 42 Закону "Про вищу освіту", згідно з яким не може бути призначено на посаду керівника вишу особу, яка голосувала за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року.

Суд аргументував це таким чином: 1) оспорювана норма є невизначеною, оскільки неможливо встановити, які з прийнятих 16 січня законів відносяться до категорії "диктаторських"; 2) передбачена вказаною нормою заборона займати посади керівників вищих навчальних закладів є юридичною відповідальністю, а народні депутати не можуть нести юридичну відповідальність за результати голосування.

Мельник зазначає, що оспорювана норма є невизначеною, оскільки незрозуміло, яким критерієм необхідно керуватися при визначенні того, чи є закон, прийнятий 16 січня, "диктаторським". КСУ стверджує, що є тільки одна ознака "диктаторських законів", як прийняття їх 16 січня, але вона стосується всіх прийнятих тоді законів, тому неможливо встановити, які з них відносяться до категорії "диктаторських".

Як пише суддя, йдеться про дев'ять законів і їхньою спільною суттєвою ознакою є те, що їх прийняття було спрямоване на збереження правлячого політичного режиму, обмеження реалізації громадянами конституційних прав, розширення можливостей для політичних репресій. Прийняття цих законів носило яскраво виражений антидемократичний характер та спричинило суттєве загострення суспільно-політичної ситуації в країні, що призвело до людських жертв та інших тяжких наслідків.

Крім того, спільною ознакою цих законів є і спосіб їх розгляду та ухвалення - не було голосування, передбаченого Конституцією і Регламентом Верховної Ради, а також не було проведено реального підрахунку голосів.

Крім цих законів ВРУ 16 січня прийняла ще два закони, зокрема, про державний бюджет. Проте вони приймалися окремо, голосування по ним здійснювалося за допомогою електронної системи "Рада", і вони не були згодом скасовані. Тому за вказаними вище критеріями вони не відносяться до категорії "диктаторських".

Мельник наголошує, що КСУ штучно заплутав вирішення цього питання і дозволив зробити безпідставний висновок про неможливість однозначного встановлення, які з прийнятих законів відносяться до "диктаторських".

Крім того, КСУ вказав, що фактично введена юридична відповідальність народного депутата за результати голосування в минулому, що "порушує суть встановленого у частині другій статті 80 Конституції України депутатського індемнітету". Такий висновок не узгоджується з сутністю юридичної відповідальності, а тому є необґрунтованим.

Суддя зазначає, що заборону призначення на посаду керівника вишу особи, що голосувала за "диктаторські закони", обумовлено моральною, правовою й громадською неприйнятністю позиції народних депутатів, які голосували за зазначені закони. Тому заборона займати посаду керівника для особи, яка голосувала за закони 16 січня, враховуючи високі морально-етичні вимоги, що пред'являються до кандидата на таку посаду, видається цілком обгрунтованою.

Така заборона не є юридичною відповідальністю, оскільки реалізується на стадії призначення, обрання особи на посаду, тобто має дію на перспективу і поширюється на правовідносини, що виникають в майбутньому, вказує Мельник.

Наголошується, що КСУ констатував, що "депутатський індемнітет в Україні не носить абсолютного характеру, оскільки частиною другою статті 80 Конституції передбачена відповідальність народного депутата за образу чи наклеп. Проте Основним Законом не встановлено жодних інших застережень щодо голосування народного депутата. Тобто право вільного голосу народного депутата є абсолютним, тому він не може нести юридичної відповідальності за результати голосування". Інакше кажучи, Конституційний суд фактично визнав, що народний депутат може голосувати за що завгодно і як завгодно.

Відповідно до Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, межі повноважень, підстави та спосіб діяльності народних депутатів визначаються в тому числі і повноваженнями парламенту, присягою народного депутата, імперативними конституційними приписами про заборону вчиняти певні дії та приймати певні рішення.

Парламент може здійснювати лише ті повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання, а народний депутат зобов'язаний діяти у відповідності з принесеною ним присягою, а отже, не може голосувати всупереч вимогам Конституції та законів України на шкоду суверенітету і незалежності України та добробуту українського народу.

Суддя наголошує, що забезпечення парламентарію можливості вільного волевиявлення під час голосування у парламенті та його органах зовсім не означає вседозволеності у прийнятті рішень. Депутатський індемнітет повинен забезпечувати парламентарію незалежну позицію при здійсненні депутатської діяльності, яка апріорі повинна бути правомірною.

Зазначається, що у вирішенні сформульовано принцип, згідно з яким всупереч Конституції депутатам без юридичних наслідків дозволяється голосувати за будь-які рішення, в тому числі й такі, що носять явно неконституційний, антидержавний і антиукраїнський характер.

20 грудня Конституційний суд України визнав неконституційною й скасував заборону призначати на посади керівників вишів осіб, які голосували 16 січня 2014 року за "диктаторські закони".

Як відомо, у 2014 році Верховна Рада заборонила депутатам, які голосували за "закони 16 січня", займати посади керівників вишів. Серед голосуючих, зокрема, були депутати Михайло Поплавський (колишній ректор Київського національного університету культури і мистецтв), Сергій Ківалов (президент Одеської юридичної академії) і Григорій Калетник (Ректор Вінницького національного аграрного університету).