"Не думайте, навіть гіпотетично, обговорювати тему можливого постачання води, електроенергії або відновлення залізничного сполучення між материковою Україною і Кримом поза теми безумовною, повної і негайної деокупації Криму та відновлення державного суверенітету України над Кримським півостровом і прилеглими водами Чорного і Азовського морів", - пише він у своєму Facebok.
Напередодні окупаційна влада Криму заявила про намір звернутися до керівництва РФ з проханням ініціювати переговори щодо відкриття Північно-кримського каналу. До анексії саме він забезпечував левову частку потреб півострова в прісній воді.
При цьому окупанти також "анексували" Дніпро, заявивши про те, що нібито російська вода проходить через Україну "транзитом".
"Ми хотіли б просити допомогти почати зондаж, може, переговорний процес з українською стороною про те, щоб вони нашу воду пропускали в Крим. Це не вода річки Дніпро, яка належить Україні, це наша вода, що йде з території РФ", - цитує так званого "постпреда Криму при президентові РФ" Георгія Мурадова агентство "ТАСС".
Від нестачі дніпровської води, що надходила з території материкової України, найбільше постраждали північ і схід окупованого Криму. На думку російських окупантів, переговорний процес необхідний для того, щоб "вирішити багато питань північної частини" півострова.
Зокрема, в серпні минулого року нестача прісної води призвела до аварії на заводі "Кримський титан" і екологічної катастрофи в Армянську і Красноперекопську. Цьогоріч екологічна ситуація на півночі Криму залишається складною.
"Припинення поставок дніпровської води на Кримський півострів у березні 2014 року.., потім товарна блокада і... повне припинення поставок електроенергії у тимчасово окупований Крим, здорожило російським окупантам щорічне утримання Криму на кілька мільярдів (!) доларів", - пояснив голова Меджлісу кримськотатарського народу.
І додав, що держава, яка страждає від збройної агресії, не тільки має право, але і зобов'язана використовувати природні ресурси на своїй території як для деокупації захоплених агресором, так і для того, щоб максимально ускладнити його закріплення там.
Після анексії Криму Росією Україна припинила подавати воду на півострів по Північно-Кримському каналу, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через цей канал, з території Херсонської області.
Значне додаткове навантаження на водні ресурси півострова чинить його стрімка мілітаризація Росією. Оскільки базові потреби кримчан у прісній воді в разі виведення російських військ можна задовольнити навіть без відновлення поставок дніпровської води.
Російська сторона неодноразово намагалася підняти на міжнародному рівні питання про нібито порушення Україною гуманітарного права у зв'язку з обмеженням постачання прісної води на окупований півострів. Однак Україна спирається на положення четвертої Женевської конвенції 1949 року, згідно з якою повну відповідальність за задоволення потреб мирного населення несе окупуюча сторона.
Докладніше про проблему читайте у статті Олексія Їжака "Не вбивати на водопої" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".