Підтримати
Нещодавнє рішення Європейської Ради про початок переговорів про вступ України до ЄС стало доленосним моментом як для Києва, так і для Європейського Союзу. Тепер починається серйозна робота.
Майбутні переговори щодо приведення України у відповідність до стандартів і правил ЄС стануть технократичним і політичним подвигом. Єврокомісія буде контактною особою протягом усього цього процесу. Європейська Рада, що складається з 27 країн-членів, має офіційно підтвердити український прогрес.
«Членство в ЄС ще не стало вирішеним питанням для України. Навпаки, тепер перед Києвом стоїть багато роботи. Україна вже здійснила низку реформ, у тому числі у сфері судочинства, прав меншин та антикорупційного законодавства, щоб відповідати умовам Єврокомісії до початку переговорів про членство, але це був лише початок», - пише в своїй статті директор Європейського центру Atlantic Council Джеймс Батчік.
Він пояснює, що тепер Україні потрібно буде привести себе у відповідність з величезним масивом правил і процедур ЄС, відомим як acquis communautaire, або скорочено acquis. Ці правила охоплюють все: від економічної і торговельної політики, державних фінансів, верховенства права, освіти і податкової політики до енергетичної інфраструктури і правил ведення сільського господарства.
Після рішення Європейської Ради і коли Україна остаточно виконає всі рекомендації, які були озвучені досі, Єврокомісія розробить проєкт рамок для переговорів, який Європейська Рада повинна буде схвалити. Переговори розбиті на 35 окремих категорій або «розділів». Ці розділи складають законодавство ЄС, яке охоплює все: від судової системи і фундаментальних прав до вільного руху товарів та інтелектуальної власності, енергетичної та транспортної політики тощо.
Після того, як Єврокомісія і Європейська Рада переконаються, що Україна провела необхідні реформи для закриття кожного розділу по черзі, Комісія сформує остаточну рекомендацію щодо набуття Україною членства в ЄС. Потім Європейська Рада і Європарламент мають схвалити цю рекомендацію, а останнім кроком стане підписання і ратифікація всіма існуючими державами-членами договору про вступ України до ЄС.
«Незважаючи на всю свою нудність, ці правила є критично важливими для базового функціонування ЄС. Складові елементи Євросоюзу, такі як єдиний ринок, потребують спільних правил для всіх членів, щоб функціонувати і забезпечувати рівні правила гри», - пояснює автор.
Наприклад, ЄС повинен мати можливість сприяти безперешкодній транскордонній торгівлі і пересуванню. Така ж логіка застосовується до верховенства права і політичної стабільності.
«Якщо складається враження, що процес довгий і обтяжливий, то так воно і є. У минулому переговори про членство зазвичай тривали близько 10 років для успішних кандидатів. Хорватії - останньому успішному кандидату на вступ до блоку - знадобилося саме 10 років. Випадок України - це незвідана територія. Ніколи ще не було кандидата, який би вів війну за виживання, проводячи при цьому реформи. І це ставить питання про те, як відбуватиметься розширення», - йдеться в статті.
Існує також політичний елемент, який додає невизначеності вступу України. Усі рішення Європейської Ради під час цього процесу вимагають одностайності, що дає кожній державі-члену право вето на будь-якому етапі. Якщо якась країна-член ЄС буде незадоволена з будь-якої причини, навіть з питань, не пов'язаних з реформаторськими зусиллями країни-кандидата, вона може в односторонньому порядку заблокувати цей процес.
«Політиканство навколо розширення траплялося і раніше. Греція і Болгарія окремо накладали вето на вступ Північної Македонії через внутрішню політику і двосторонні суперечки. Країни також в минулому відкладали розширення через занепокоєння щодо внутрішнього функціонування ЄС. Україна вже зіштовхнулася з цим, коли лідери театралізовано вигадували рішення для подолання вето Угорщини в питанні початку переговорів про український вступ», - нагадує експерт Atlantic Council.
Існує також занепокоєння щодо наслідків членства України для внутрішніх пріоритетів, зокрема, сільськогосподарського сектору Польщі. Політика розширення сприяла появі так званій «втомі» від прийняття нових членів, від якої особливо постраждали кандидати із Західних Балкан. Їм надто довго довелося сидіти в залі очікування ЄС.
Також нещодавнє небажання країн-членів розширювати Євросоюз вказує на ще одну проблему, яка потенційно може створити перешкоди для Києва: це необхідність внутрішньої реформи ЄС. Країни-члени ведуть активні дебати про те, як їхнє об’єднання повинно функціонувати в майбутньому. Зокрема, вони обговорюють використання принципу одностайності у прийнятті критично важливих рішень.
На думку Батчіка, цей процес реформування безпосередньо вплине на вступ України до ЄС. Оскільки деякі члени ЄС наполягають на проведенні внутрішніх реформ, перш ніж приймати нових членів, включаючи Україну, заявка Києва виглядає дедалі більш вразливою до політичних чинників, не пов'язаних із українськими реформами.
Нарешті, без змін у самому ЄС розмір і рівень розвитку України може підірвати європейську систему аграрних і структурних субсидій. Країни-члени, які зараз отримують кошти від фондів союзу, можуть перетворитися в чистих платників до бюджету організації, до якого тепер буде входити і Україна.
Часові рамки інтеграції України до ЄС залежатимуть як від самої України, так і від амбіцій союзу. Україна в основному контролюватиме темп і серйозність своїх реформ. ЄС, зі свого боку, повинен буде знайти спосіб зберегти динаміку українського вступу і водночас не допустити, щоб українські євроінтеграційні прагнення загрузли у внутрішніх чварах чи дебатах щодо реформування Євросоюзу.
Незважаючи на ці виклики, прогрес України на шляху до ЄС залишається надзвичайно важливим. Він надихає українців, який рішучі у своєму прагненні добиватися вільного і демократичного розвитку своєї країни, а також Європу як геополітичного гравця, що прагне забезпечити Україні місце на Заході. Досягнути цього буде складно, але це необхідне завдання.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google