Передбачається, що Сонячна система сформувалася після загибелі зірки попереднього покоління. Разом з тим, на перших етапах формування нашої планетної системи ця речовина зазнала занадто глибоких перетворень і майже не збереглася в первозданному вигляді. Разом з тим, LAP-149 залишилася включеною в кремнієвий астероїд, який не увійшов в склад ні зірок, ні планет, і впав на Землю мільярди років потому.
Склад LAP-149 вказує на те, що утворилась вона у вибуху нової зірки подвійної системи, що складалася з білого карлика і сусідньої, не дуже масивної зірки - наприклад, червоного гіганта. Перетягуючи його розріджену речовину, білий карлик спалахував, викидаючи у навколишній простір пил, насичений важкими хімічними елементами. Опинився серед них і вуглець-13, аномально високий вміст якого вказав на походження порошинки. Цього ізотопу в ньому приблизно в 50 тисяч разів більше, ніж в середньому в Сонячній системі.
Астероїд являє собою графіт, оточений силікатами. Разом з тим, обсяг порошинки дуже малий, в ній міститься дуже мало атомів для того, щоб можна було провести аналіз і визначити вік речовини. Втім, вчені звертають увагу на те, що склад антарктичного хондрита близький до складу астероїда (101955) Бенну, до якого наближається американський зонд OSIRIS-REx.
Раніше міжнародна група геологів з'ясувала, що тверде металеве ядро всередині Землі утворилося 1-1,5 млрд років тому. Також учені змогли визначити швидкість росту земного ядра: за рік його радіус збільшується приблизно на 1 мм.