Тривалість однієї доби на Титані становить 15,9 земних дня, а в один рік вміщується 29 років і п'ять місяців, що минули на Землі. Тому середню тривалість сезону складають сім з половиною років, але через орбітальний ексцентриситет Стаурна (ступінь відхилення від окружності) північне літо і південна зима тривають довше своїх протилежностей. У 2009 році на Титані настало весняне рівнодення, а в 2011-му на південну частину прийшла зима, проте на півночі передбачуваних дощів не помітили.
Дослідники пильно стежили за північним півкулею супутника Сатурна для того, щоб зафіксувати ознаки дощу. Тепер же вченим вдалось помітити регіон, що світиться, площею близько 120 тисяч кілометрів на знімках, які були зроблені Cassini 7 червня 2016 року. Сяйво не зустрічалося в цьому місці ні на попередніх, ні на наступних знімках.
"Грунтуючись на яскравості, спектральних характеристиках і геологічному контексті, ми приписуємо це світіння дзеркальному відбиттю від мокрої твердої поверхні", - заявили вчені. На їхню думку, поверхня могла намокнути тільки після дощу і вважають це доказом зливи, яка пройшла на Титані.
Раніше команда місії Cassini припустила, що у морях на Титані, можуть існувати сильні течії, викликані великими потоками сонячної енергії.