Вчені навчилися друкувати аналог слонової кістки на 3D-принтері

Вчені з Віденського інституту технологій розробили метод друку аналога слонової кістки на 3D-принтері. Розроблений ними матеріал складається з синтетичної смоли і частинок фосфату кальцію, повідомляє Phys.org.

Протягом століть слонову кістку використовували для виготовлення предметів мистецтва, але в 1989 році з метою захисту популяції слонів була введена заборона на торгівлю слоновою кісткою. Для того, щоб відновити частини стародавніх артефактів, виготовлених зі слонової кістки, потрібно використовувати замінники - пластик, мушлі або кістки інших тварин.

Тепер же Компанія TU Wien (Відень) та поліграфічне підприємство Cubicure GmbH у співпраці з Віденським департаментом по догляду за творами мистецтва і пам'ятниками розробили високотехнологічний замінник. Він отримав назву «Дігорі» і складається з синтетичної смоли і частинок фосфату кальцію.

Матеріал обробляється в гарячому рідкому стані і загартовується в 3D-принтері за допомогою ультрафіолетових променів. Матеріал також можна відполірувати і розфарбувати, надавши йому схожості з натуральною слоновою кісткою.

«Наш проєкт почався з реставрації труни XVII століття в церкві Мауербаха. Він прикрашений невеликими орнаментами зі слонової кістки, однак частина з них була втрачена пізніше. На щастя, тепер їх можна замінити за допомогою технології 3D-друку», - заявив Юрген Штампфль з Інституту матеріалознавства та технології Відня.

Провівши численні експерименти, вчені змогли знайти потрібний склад суміші, з якої і виготовили матеріал. Крихітні частинки фосфату кальцію впровадили в спеціальну смолу разом з порошком оксиду кремнію. Після суміш обробили при високій температурі в 3D-принтерах.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал з новинами технологій і культури.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

На ринок веганских продуктів виходить надруковане на 3D-принтері м'ясо

Раніше інженери з Інституту Макса Планка в Дюссельдорфі та Інституту лазерних технологій Фраунгофера розробили спосіб друку дамаської сталі на 3D-принтері. Для цього вони використовували порошковий сплав заліза, нікелю і титану.