Астрономи пов'язали гейзери на південному полюсі Енцелада з космічною катастрофою

Астрономи заявили про те, що потоки води, які викидає південний полюс супутника Сатурна, можуть бути наслідком космічного зіткнення з небесним тілом, яке пошкодило поверхню Енцелада 100 мільйонів років тому. Свої висновки дослідники представили на 48-й конференції з вивчення Місяця і планет.

Під крижаною поверхнею Енцелада ховається великий і теплий океан рідкої води. Найяскравіше він проявляє себе в області південного полюса, порізаного безліччю розломів. Час від часу з цих розломів "викидається" величезна кількість рідини.

Вважається, що приливні сили планети повинні рівномірно "підігрівати" подібні супутники. Разом з тим, північний полюс Енцелада залишається холодним і нерухомим. Астрономи висунули гіпотезу про те, що причиною драматичної різниці між полюсами Енцелада могло бути зіткнення з невідомим небесним тілом, що вдарило супутник в далекому минулому. Проведене дослідниками комп'ютерне моделювання показало, що якщо катастрофа була досить потужною, то вона могла залишити масивні тріщини у 20-кілометровій крижаний корі біля Південного полюса, послабивши її і забезпечивши теплій воді достатньо можливостей для виходу назовні.

Як відзначають дослідники, швидке переміщення і замерзання льоду, а також постійна активність цього регіону зробили неможливим збереження кратера, отже явних слідів удару могло й не зберегтися. Моделювання показало, що вже через лічені години під дією космічного холоду лід знову міг смерзнуться на глибину близько 10 см і швидко відновився, зберігши лише глибокі тріщини.

Разом з тим, небесне тіло могло вдарити і не сам південний полюс. Зіткнення принесло з собою велику кількість енергії, запустило сейсмічну активність та викликало перебудову Енцелада. Тому "шрами" від зіткнення могли просто "мігрувати" в цю область.

Раніше дослідники припустили, що гідротермальних активність Енцелада може підтримувати існування в його підлідному океані хемоавтотрофних форм життя. На думку вчених, Енцелад сформувався на ранніх етапах розвитку Сонячної системи, а його кам'яне ядро за складом нагадує примітивні метеорити, які містять у собі такі мінерали, як серпентин і сапоніт. Ці сполуки забезпечують Енцелад воднем і теплом, необхідними для існування хемоавтотрофних форм життя. На Землі такі організми представлені бактеріями, які отримують енергію і органіку з хімічних реакцій окислення неорганічних сполук.

Для пошуку життя на супутнику Сатурна планують запустити дві нові місії.