ЗОЛОТИМ КІЛЬЦЕМ ХОДИЛИ НІМЦІ, АМЕРИКАНЦІ, УКРАЇНЦІ...

Свіжий вітерець із Москви-ріки примусив знову одягти куртки, зняті було з причини тепла, що накотилося зненацька (а в лісі ще сніг лежав, та й московські стави скуті кригою). Затріпотіла на вітрі несмілива зелень берізки, що ледь проклюнулась, — така беззахисна на тлі величної церкви Вознесіння Господнього, за легендою, побудованої на честь народження у великого князя Московського Василя III сина Івана — майбутнього першого російського царя Івана Грозного. А втім, це вже історія. Хоча, хто ж то в царському уборі виступає пліч-о-пліч з туристами? «Мамо, дивися — цариця йде!» — маленька дівчинка не може приховати свого захоплення і довго дивиться вслід нашому екскурсоводу... А та й справді красуня — висока, ладна й ставна, і на ній справжнє царське вбрання, щоправда, полегшене, адже, за правилами, цариця мала носити сім шарів одягу.

Дивовижно, до центру Москви рукою подати, а тут спокій старовини й велич природи органічно вплітаються в типовий урбаністичний пейзаж. Музей-заповідник «Коломенське» розкинувся на 390 га. І тут можна не лише дихати, у буквальному значенні, на повні груди, не лише помилуватися чудовим (для кінооператора — знахідка) краєвидом із пагорбів на поля, порізані звивинами річки, а й дуже своєрідно долучитися до історії. Забудьте слово «екскурсовод»: одягаючи старовинний костюм, працівник музею повністю перевтілюється — тепер він духом і мислію переноситься на століття назад, а з ним й екскурсанти. Чи це спектакль? Почасти так, але дійство колективне, ви в ньому і глядачі, і учасники. Так, із жартами та примовками, начебто легко й весело, а насправді як багато інформації — можна і не записувати, і диктофон не вмикати, саме в голові залишається. Мимоволі позаздриш дітям: якщо на дорослого так впливає, то як у дітлахів очі горять! Програма для малят дитсадків та молодших школярів «Учися ума-розуму», швидше, не лекція, а гра, як і чого навчали в давньоруських школах. А потім спробувати вчитися лежачи на печі і неодмінно почаювати з млинцями. До інших в ролі учителя вийде сам Петро I, і збере кружка навколо старого дуба, де сам не раз малюком сидів, і влаштує навчання потішних військ — а шабельки-то не забули? — і у свій будиночок (перенесений до Коломенського з-під Архангельського) запросить на карти мореплавні глянути, — що як у подорож річкову вирушать?

Молодим своє — весілля! Наречену виберуть, звісно, із групи туристичної, і сваху досвідчену. Сваха гляне на присутніх — і гарного нареченого нарадить, а там батьки знайдуться, благословлять молодих — і гуляють усі: із музичним театром традицій Ірини Хохлової, що діє в Коломенському вже сім років, не засумуєш. Грають таких «весіль» по 17 на день. Проте у травні «одружуватися» не поспішайте: вже всі дні розписані наперед, не потрапите. А хочете правдиво одружитися — будь ласка.

Щорічно Коломенське приймає 5 млн. відвідувачів. (Київська Печерська лавра минулого року прийняла 730 тис. відвідувачів, з них 34 тис. іноземних туристів.) Їдуть люди подивитися, де було давнє Дьякове городище, виявлене археологами в ХIХ столітті. На колишню заміську літню резиденцію російських царів. На жаль, загальний вигляд більшості споруд можна побачити лише на макеті та картинах: весело грають сонячні відблиски на ошатних теремах і церквах — дерев’яних, але — маленькі хитрощі! — розписаних під цеглу. Адже цегла була на той час дорогим задоволенням, а літня резиденція царя з цегли — ой як круто! Дивувалися іноземні посли такому «багатству». А могли вони милуватися стінами довго — адже везли їх до палацу найдовшими шляхами — щоб цариця з терема могла вдосталь дивом натішитися — бо ж виходити їй на люди не можна було...

Екскурсовод — вуха й очі туристів, значною мірою враження формує саме він. Як відзначив голова комітету з туризму уряду Москви Григорій Антюфєєв, екскурсійну систему в Росії, що існувала при Союзі, на щастя, не було зруйновано. Асоціація гідів-перекладачів зуміла якимсь дивом вижити, зберегти основний кістяк, досвід людей. І добре працювати за нових умов.

1923 року в Коломенському створено музей, а 1990-го він отримав статус заповідника. Нині уряд Москви тримає Коломенське в полі свого зору й уваги. Відповідно до прийнятого в березні нинішнього року Закону міста Москви «Комплексна цільова програма перспективного розвитку Державного музею-заповідника «Коломенське» у 2003—2007 рр.», заплановано реставрацію давнього архітектурного ансамблю, відновлення історичних сіл і міст, створення центру російської культури. За розпорядженням прем’єра уряду Москви, Коломенське координує музейний туризм міста, забезпечує участь московських музеїв у туристичних виставках. Ось і на третьому Московському міжнародному туристичному ярмарку MITF-2003, що пройде в середині травня, Коломенське разом із Кузьмінками та Останкіном виступлять єдиним фронтом на спільному стенді «Світ російської садиби».

І це буде лише дуже мала дещиця того, що постане перед очима потенційного туриста й туристичних підприємців на ярмарку, яка працюватиме на 13 000 кв. м — величезній, критій світлопрозорим куполом і оснащеній найсучаснішим інженерно-технічним устаткуванням міській площі, яка розмірами та обрисами скидається на площу Сан-Марко у Венеції, в оновленому Гостинному дворі. Третя за ліком MITF — щорічний офіційний захід уряду Москви, один із найвизначніших з-поміж заходів, що сприяє розвитку та інтенсифікації в’їзного і внутрішнього туризму. Іноземні компанії в організації ярмарку участі не беруть. MITF проводиться під патронатом і за особистої підтримки мера — Юрій Лужков оголосив туризм пріоритетним напрямом. На ярмарку широко представлені регіони РФ: якщо торік їх було 37, то нині про участь заявили вже 55. А крім того, 27 країн висловили побажання брати участь у ярмарку, і їм у цьому не перешкоджали. Наші туристичні фірми та готелі будуть представлені на об’єднаному стенді України.

Цікаво, що квадратний метр обладнаної стендової площі на MITF коштує 180 дол., удвічі дешевше, ніж на інших московських туристичних ярмарках. Кожен російський регіон невелику базову площу отримує бесплатно.

…Після 1990 року потік туристів у Москві пішов на спад, поки 1997-го не була зафіксована рекордно мала їх кількість — 900 тис. чол. Наймогутніша туристична організація зі своїми літаками, пароплавами, власник готельних, молодіжних та інших комплексів по всій території колишнього СРСР, — тільки рекламну продукцію вона випускала 27 мовами, — Держкомінтурист СРСР — почив у бозі, і торувати туристичну стежку потрібно було наново.

Уряд Москви вирішує створити комітет з туризму — 1998 року. У місті справді є на що подивитися. «Дух старовини, насичений неспішною мудрістю першопрестольної» поступово розчиняється в потоках машин, натовпі, який вічно поспішає, у напруженому ритмі міського життя. Та раптом вигулькне з-поза стіни ще один купол і зазолотиться в сонячному промінні — що це? У місті обновилася система орієнтування — з’явилося кілька тисяч табличок кирилицею і латиницею з назвами вулиць, станцій метро. На черзі — розміщення спеціальних покажчиків із докладною історією тих чи інших історичних місць центральної частини міста.

Справі туризму служать реконструкція старих і будівництво нових готелів (до 2010 заплановано побудувати 30 тризіркових готелів для масового туриста, щорічно здається 2—3 нових готелі підвищеної комфортності, у тому числі й у регіонах, зокрема містах Золотого кільця, Владикавказі, Сочі, Калініграді тощо), відродження храмів, реконструкція театрів та музеїв, проведення конкурсів на краще ресторанне обслуговування. З нинішнього року вручатиметься премія міста Москви у сфері туризму.

За словами Григорія Антюфєєва, сьогодні п’ятизіркових готелів у Москві багато, і між ними відбувається здорова конкуренція: ціни засвідчують тенденцію до зниження. Приміром, в оновленому «Космосі», де поселили учасників українського прес-туру, ціни нижчі, ніж в аналогічних готелях Києва. І на липень — вересень усі місця вже заброньовані. У міжсезоння готель працює як діловий центр — тут зручно проводити як конференції, симпозіуми, ділові зустрічі, так і концерти, кінофестивалі.

Минулого року сукупний дохід від готельного бізнесу склав 600 млн. дол., податкові надходження до бюджету — 12 млн. дол. Доля готелів Москви у загальноросійських доходах від готельного бізнесу складає трохи менше 50%.

Кращий зарубіжний досвід було систематизовано у величезному туристичному інформаційному центрі площею 1000 кв. м. У нього свій великий Інтернет-портал із великою кількістю інформації російською й англійською мовами, протягом року її перекладуть китайською, японською та п’ятьма європейськими мовами. Тут представлено туристичний потенціал не лише Москви, а й усіх регіонів Росії. Щорічно випускається понад мільйон примірників друкованої рекламної туристичної продукції різними мовами, знімаються фільми.

«Нині зняли пілотний варіант передачі про туризм у Росії, — розповідає Григорій Антюфєєв. — Нам по різних телевізійних каналах багато розповідають, як здорово відпочивати, скажімо, в Омані. Та в деякі місця й у нас уже потрапити важко, надто багато бажаючих. Мало хто знає, що є добре створена туристична інфраструктура на Соловках — найунікальнішому, найчистішому місці. Там можна плисти озером і пити з нього воду. Та віднедавна в’їзд на Соловки обмежений. Кількість бажаючих із Фінляндії, Скандинавського півострова велика — Соловки не можуть усіх прийняти».

Промоція Москви — це й організація величезної кількості прес-конференцій по всьому світу. Щорічно уряд міста запрошує 20 прес-турів іноземних журналістів загальною кількістю 200 осіб. Український прес-десант комітет по туризму приймав вперше — Рік Росії в Україні все-таки.

Уже торік у Москві побувало 2 млн. 259 тис. туристів. До 2010 року планується довести цю цифру до 5 млн. осіб (стільки приїжджало в Москву до 1990-го), збільшивши надходження в бюджет до 10,3%. (Київ минулого року відвідало 150 тис. іноземних туристів. А всього Україну, за даними нашого Держкомітету у справах охорони державного кордону, відвідало у 2002 році 12,8 млн. осіб, з них 723 тис. у якості туристів. Експорт туристичних послуг за статтею «Подорожі» у загальній структурі експорту послуг України складає 2,5%.)

Щорічно росіяни, що подорожують, вивозять за межі своєї країни 12 млрд. доларів. Дедалі активніше ведуться розмови про зміну російського туристичного законодавства. Відзначається, що закон про туризм 1996 року недосконалий, не відповідає духові часу. Одна з його найістотніших вад — перевага виїзного туризму. У Держдумі вже півтора року існує міжфракційне об’єднання «Туризм у Росії», створене з ініціативи комітетів з туризму, економіки, енергетики та зв’язку, а також комітету оборони. На його засідання запрошують послів усіх іноземних держав. До речі, на MITF-2003 відбудеться дуже показова конференція «Ефективне законодавство — успішний бізнес».

Власне, йдеться про те, якій саме кінцевій меті має служити туризм, крім поповнення скарбниці. «Патріотизм неможливо прищепити, його треба виховувати змалку. І робити це лише на прикладах героїчного минулого, Великої Вітчизняної війни сьогодні вже недостатньо. На одне з чільних місць виходять питання, пов’язані з розвитком фізичної культури, здорового способу життя, спорту й туризму, — відзначив сенатор Ради Федерації, член комісії зі справ молоді та спорту Юхим Керпельман. — Не всі молоді люди можуть заплатити за путівки в ті місця, де вони хотіли б побувати. І тут дуже важливо залучити кошти спонсорів, підприємств, які можуть надати допомогу школярам, молоді. Ми домагатимемося, щоб пожертвування і кошти, які підприємства витрачають на туризм, не включалися в оподатковувану базу. За статистикою, близько 30% вартості турпутівки становлять транспортні витрати. Шукатимемо можливості знизити вартість авіа- і залізничних квитків для туристичної молоді».

Юхим Керпельман пригадав популярні свого часу комсомольсько-молодіжні потяги дружби, зауваживши, що переговори з колегами з зарубіжних країн, зокрема з Вірменією, уже ведуться. Частково їх могла б підтримувати держава. «Я розумію, що опір уряду ми відчуватимемо досить жорстко, оскільки це витрати з федерального та регіональних бюджетів, проте вважаємо, що виховна роль туризму набагато вища за витрати», — зазначив він.

На запитання, що ж робить комітет з туризму уряду Москви на предмет поїздок у нашу країну, була отримана відповідь: «Завдання комітету з туризму, як і будь-якої туристської адміністрації в будь-якій точці земної кулі, — розвивати в’їзний, тільки в’їзний і ніякий, крім в’їзного, туризм. Це аксіома. Та з Україною в нас історичні багатовікові зв’язки. Нам необхідно розуміти одне одного. Ситуація нинішнього року складається так, що потік росіян на відпочинок до Криму зросте».

Юрій Василенко, заступник директора Українського культурного центру в Москві: «Ми намагаємося нагадати, що в Україні є унікальні маршрути, в нас у центрі зібрано всю довідкову літературу, але туризм — це складна, щоденна, копітка праця. На жаль, ті туристичні компанії, з якими ми співпрацювали, своєї місії не виконали. Хоча росіяни дедалі більше цікавляться Кримом, ми змушені з початком весни спростовувати різноманітні чутки про нові податки, про нововведення в паспортному режимі, про епідемію — про те, що може зашкодити поїхати до Криму».

Юхим Керпельман: «Щойно Україна буде готова, ми проведемо «круглі столи» в Києві, а потім у Москві в плані зближення законодавств двох країн у сфері туризму. Щоб підходи були однаковими, щоб можливості відпочинку українців у Росії й росіян в Україні були схожими».

Певні кроки для зближення роблять громадські туристичні організації двох країн. Зокрема щойно підписано угоду між Національною туристичною асоціацією Росії та Туристичною асоціацією України. А одним із конструктивних кроків — із подачі президента нашої української туристичної компанії міжнародного агентства «Україна—Русь» Степана Романюка — стало створення для іноземних туристів інклюзивного східнослов’янського туру «Слов’янський вінок», що включає спільні маршрути по Україні, Росії, Білорусії. Агентство також спеціально створило для росіян тури вихідного дня «Мальовнича Україна».

«Співпраця з Туристичною асоціацією України — це політика співпраці, яку підтримує уряд Москви. У нас уже є такі договори із Молдовою, Білорусією. І це зовсім не збільшення кількості асоційованих членів», — заявив президент НТА Росії Ігор Кузьмін.

…Нас запитували, що найбільше псує образ сучасної туристичної Москви. Дорогий туристичний час забирали в нас пробки (проїзд центром в автобусі вдень дуже проблематичний, вузькі криві вулички, світлофори, машини, що паркуються вздовж доріг, — можна годину кружляти маленьким п’ятачком, швидше доїхати в метро). У Москві понад 2 млн. автомобілів, щорічно їх стає більше. Але проблема вирішується, хоча і не так швидко: побудовано третє транспортне кільце, планується четверте.

А коли російська журналістка майже з образою запитала: «Невже вам так нічого й не сподобалося?», згадалися захоплені очі школярів біля картини Олександра Іванова «Явлення Христа народу» у Третьяковці (відставши від своєї групи, я двадцять хвилин разом із молоддю захоплено простояла, слухаючи розповідь чудового Екскурсовода (саме з великої літери) про картину, яку називають центральним полотном Третьяковки). Згадалася Цар-гармата, обліплена малюками, цар Петро, який пливе Москва-рікою, Храм Христа Спасителя, що піднісся у височінь, відроджений у рекордно стислі терміни на пожертвування. І наша співвітчизниця, нині жителька Воронезької області, яка задушевно співає на Арбаті «Цвіте терен»...

Реєстрацію в Москві ми отримали протягом двох хвилин у готелі, де жили. А ось наші виїзні міграційні карти залишилися лежати в паспортах — на російському кордоні ні прикордонники, ні митники до нашого вагона не зайшли. «Так буває», — заспокоїла провідниця.

За даними федеральної прикордонної служби, найбільше Москву відвідують німці та американці. Українці на третьому місці. Було б добре, якби хоч мала частина наших співвітчизників, яких нужда жене за «золотим тельцем», могла без метушні, вдосталь натішитися московським Золотим кільцем...

Редакція висловлює подяку комітету з туризму уряду Москви і Туристичній асоціації України за організацію поїздки.