Змінив спортивний костюм на камуфляж

Раніше я сміялася над забороною носити військову форму. Тепер же мені зовсім не смішно. Останнім часом, відвідуючи різні міста, бачу багато людей у формі - не тільки на вокзалах, а й просто в місті.

Бачу солдатів, що повертаються з війни; новобранця, який поспішає кудись; продавця кави; стомленого чолов'ягу, що йде з доби чергування додому; вчорашніх тітушок; липових "кіборгів" і простих жебраків. І всіх їх об'єднує одне - носіння військової форми. Від старого заношеного камуфляжу до найновіших зразків, тільки-тільки замовлених для армії або ж доставлених звідкись гуманітаркою.

Якщо десь відбувається якийсь пікет, акція, протест чи захоплення чогось, включно з приватними підприємствами, ви неодмінно побачите там людей у військовій формі. Мені зовсім не смішно, коли я бачу, що майже всі вчорашні тітушки тепер змінили свої спортивні костюми на камуфляж.

Частина людей, волонтери, допомагають нашим солдатам. Інші ж тим часом розгулюють містом у формі, вважаючи це нормою. І неможливо з першого погляду визначити - військовий перед тобою чи ні. Не рятує навіть наявність розпізнавальних знаків, бо будь-яку нашивку й погони тепер запросто можна купити. Але якщо в пікеті, рейдерському захопленні чи провокації бере участь військовий - це одна річ. А якщо спортивні костюми в камуфляжі - зовсім інша…

Несанкціоноване носіння військової або поліцейської форми та знаків розрізнення у США є карним злочином. Хоча це не виключає можливості без проблем придбати військову форму на території країни.

У Росії заборонено носити формений одяг зі знаками розрізнення, з символікою державних воєнізованих організацій, правоохоронних або контрольних органів. За це передбачено адміністративний штраф із конфіскацією цього одягу та знаків. Аналогічні заборони діють у Великобританії, Італії та інших країнах. У нас теж є схожий закон, який ухвалили в першому читанні ще 2011-го, але до кінця так і не розглянули.

Проблема в тому, що в нашому суспільстві вважається допустимим ходити у військовій формі по вулиці, не маючи при цьому жодного відношення до воєнізованих частин. Без людини у формі тепер не обходиться жоден конфлікт. При цьому я ніколи не чула, щоб хтось обурювався: "Якщо ти не солдат, то чому надів форму?" Нікому не спадає на думку розгулювати вулицею у формі податкової міліції, МНС або тієї ж автоінспекції. А ось камуфляж - запросто.

У нас війна, як її не називай. І саме тому я хочу знати, що людина у формі - це солдат ЗСУ, а не перевдягнений бандит, який, відстоюючи чиїсь інтереси, будь-якої хвилини може почати з ентузіазмом бити беззбройних громадян, як це вже було на Майдані. Побачивши поруч людину у формі, я хочу розуміти, що робити, - тікати, просто пройти мимо чи, за потреби, я можу попросити його допомогти.

У нас війна. І саме тому ті, хто носить форму просто так, викликають у мене підозру. Бо завтра вони можуть виявитися перевдягненими провокаторами, які щось підірвуть, підпалять тощо.

У нас війна. І саме тому я хочу, щоб держава почала наводити лад у лавах армії й роз'яснила простим громадянам, хто і яку форму носить (ЗСУ, Нацгвардія, добровольчі батальйони та ін.), чим саме вона різниться і які розпізнавальні знаки має. Можливо, годилося б затвердити окремі нашивки й для волонтерів, які допомагають армії. Накази та всілякі норми щодо форми в нас є, але фактично на наших бійцях ми бачимо збірну солянку з усього світу. Бо якби не волонтери, котрі порушили питання забезпечення армії, наші солдати досі були б голі й босі. Але тепер ми їх одягли. Настав час починати контролювати порядок носіння форми і її продажу.

Так, я розумію: коли держава намагається щось регулювати, обов'язково робить це так незграбно й незручно, що завиють усі. Але ця ініціатива має виходити не від чиновників МО чи іншого відомства, у яких своє на меті. Це має початися знизу, від людей. Із нашого запитання продавцеві кави, який вбрався у камуфляж: "Навіщо ти надів новеньку форму? Може, краще передати її туди, де вона реально потрібна?"