Відчиніть двері!

Відвідуючи громадські місця, де на вході з п'яти дверей завжди відчинена тільки одна, я запитую себе: "Чому?". Чому наші двері зачинені? Чому це не турбує відвідувачів? Чому ніхто не підійде до адміністрації закладу й не запитає: навіщо ви почепили комірний замок на пожежний вихід? Адже багато дверей на входах-виходах - не просто так. Їх роблять для того, щоб на випадок паніки люди не затоптали одне одного, а змогли вийти з будівлі, яка стала для них небезпечною.

Здавалося б, це так просто - залишити відчиненими вже існуючі двері. Але відчинені двері - це проблема. Для прибиральниці, якій треба мити підлогу, - більше нанесуть бруду. Для власника будинку - узимку треба більше опалювати, а влітку охолоджувати. Для торговців у коридорах - протяги. Для охорони - простіше відстежувати тих, хто входить, через одні двері, ніж потоки людей, що вливаються через кілька. Та й просто тому, що в нас це давно вже стало звичкою. Простіше заборонити й зачинити, ніж подумати, як організувати роботу персоналу й уникнути незручностей.

За кожними зачиненими дверима ховаються лінощі, недбалість і небажання думати глобально, змінюватися. А ще там ховається безтурботність, бо пожежа (вибух, потоп і просто паніка) у нас статися не може. Це відбувається десь там, в іншому світі - у телевізорі, кіно.

Чи очікував персонал і відвідувачі кінотеатру "Жовтень" пожежі того дня? Ні. Чи були там відчинені всі вхідні двері до пожежі? Ні. Чи думали люди в палаючому будинку в Харкові, що їм сьогодні доведеться вистрибувати з вікон, бо іншого варіанта врятуватися не буде? Ні.

Щодня тисячі людей заходять у єдині відчинені двері, не замислюючись, чому всі інші зачинені. Ми так звикли. Ми навіть не помічаємо їх, цих зачинених дверей. Але ми згадуємо про них, коли стається трагедія. І тоді ми вимагаємо судити персонал за те, що про це не подумав; пожежників, які за цим не встежили. Ми закликаємо інших людей до відповідальності. Але вони точно так само щодня заходять у єдині відчинені двері, не помічаючи зачинених.

Наше суспільство хоче змін. Хоче, щоб хтось щось змінив. Але не хоче помічати зачинених дверей поруч із собою.

Відчиніть двері. Розпочніть зміни з такого маленького кроку. Подумайте про себе, про те, що саме ви можете не встигнути вийти з палаючої будівлі, бо там зачинені двері. Не довіряйте своє життя тому, хто зачиняє двері для вас, бо йому так простіше.

Або ж не робіть нічого. Але коли станеться пожежа або ще якась несподівана трагедія й паніка, пам'ятайте - вас можуть затоптати. Або ви загинете, через те що не встигнете вийти. Так, є ще варіант вистрибнути з вікна, а зовні на вас дивитимуться розгублені еменесники й перехожі. Ну, а там - як пощастить. Вам здається, що пощастить? Я думаю, ні. Відчиняйте двері!