ЗИГЗАГИ НА ЗЕЛЕНОМУ СУКНІ

Незадовго до розпаду СРСР сталася важлива спортивна подія: на революційній хвилі був реабілітований стародавній і дуже популярний вид змагань — більярд. Незаслужено заборонений наприкінці сталінської епохи як погане заняття для різних сумнівних особистостей, більярд зберігся лише на урядових дачах у людей, яким закони не були писані й у найсуворіші часи.

Ренесанс більярду в колишніх республіках Союзу, в тому числі й в Україні, проходив стрімко. Спочатку більярдові повернули спортивне значення, він ввійшов у класифікацію, і першими майстрами спорту України стали відомі в Союзі гравці «на інтерес». Нині розширюється не лише мережа більярдних клубів, забуваються дореволюційні ігорні столи, а й відбувається зміна поколінь, поширення більярду серед дітей і жінок, підготовка тренерів із цього виду спорту в Національному університеті фізвиховання і спорту, зростання талановитої молоді. Про все це ми розмовляли з генеральним секретарем Федерації більярду України Людмилою Савченко.

— З 9 по 13 травня в нас пройшов чемпіонат з найпоширенішого в Україні та країнах СНД виду більярду — «американки». Все було відмінно організовано, виступили 76 спортсменів. Чемпіонат відбувся в одному з найбільших клубів Дніпропетровська. Українська федерація більярду вкотре відроджується. За останні кілька місяців у Києві з’явилося багато нових клубів — «Маяк», «Флоренція», «Стара фортеця». Буквально днями новим президентом федерації став Володимир Венгер, представник «Укрзалізниці» при Кабінеті міністрів.

Рейтингові турніри в нас тривають з вересня по травень. Раніше вони були лише київськими міськими, а потім стали приїжджати люди з усієї України. Активнішими стали ветерани, колишні призери та чемпіони СРСР — Маливанчук, Загуляєв, Матва, Іванов. Проте, зрештою, відбулася закономірна перестановка сил — ветеранів дуже потіснили молоді гравці. Тобто просто нікого з них «не пустили» до першої шістки. Київ також втратив свій пріоритет — на турнірі в клубі «Маяк» перше місце посів одесит Начтаков. Він продовжив традиції теж одеситів — Крамаренка, який нині живе в Америці, і Винокура. Несподівано на другому місці опинився Нікітка з Краматорська, з’явився дуже хороший гравець Тарасюк із Рівного. У Дніпропетровську Винокур у фіналі зустрічався з Постовим із Донецька. Вони грали до семи перемог. Спочатку з рахунком 4:1 вів Постовой. Він такий заводний, що в куражі кладе абсолютно немислимі кулі. А потім Винокур домігся психологічного перелому і виграв — 7:4.

Є й зовсім юні гравці. Через кілька років вони вийдуть на передові позиції, а поки що просто не витримують напруги. Дванадцятилітній хлопець з Дніпропетровська грав з одним із найстарших наших майстрів Матвою і виграв першу партію. А потім зламався, просто плакав, оскільки в такому віці боротися з майстром дуже важко.

В Одесі майстер спорту міжнародного класу з дзюдо Сердюк переметнувся на більярд, знайшов здібних хлопців і нині возить їх усюди, загартовує.

— А заслужений майстер спорту, динамівський півзахисник Іван Яремчук як почувається? Прогресує?

— У березні він дійшов до фіналу чемпіонату України з пулу і програв Артему Кошевому — дванадцятилітньому феномену.

— А де взагалі готують у нас юних гравців?

— Є школа в клубі «Грін грей» на Гарматній у Києві. Там керує Ігор Солодков. Наприкінці травня в нас буде жіночий турнір, швидше за все — у Харкові, що теж стає великим центром розвитку більярду.