ЖОРСТОКІ ІГРИ «НЕДОЛЮБЛЕНИХ ДІТЕЙ»

Недавно в Білій Церкві сталася трагічна подія. У власній квартирі було знайдено вбитою 11-річну дівчинку. Судячи з усього, квартиру пограбували, а дитина стала свідком цього. Все місто кілька днів перебувало в напрузі. Шукали затятих злочинців, рецидивістів. Але вбивцями виявилися двоє підлітків із цілком благополучних сімей. Навіть досвідчені оперативники були шоковані, почувши від них зізнання: «Ми вбили дівчинку, бо... не вистачало грошей на ігрові автомати...»

16-річні Андрій і Володимир (імена змінено з етичних міркувань) завжди здавалися оточуючим пристойними, вихованими юнаками. Єдина особливість: обидва були завсідниками залів з ігровими автоматами. Росли хлопці в забезпечених сім’ях, тому проблем із грошима на кишенькові витрати не було. Але останніми днями гра йшла вкрай невдало, доводилося брати в борг у знайомих. Як з’ясувалося, напередодні трагічної події підлітки в черговий раз програлися, і кредитори стали наполягати на поверненні боргу, що становив на той момент близько 150 гривень. Тоді Андрій вирішив попросити в борг у маминої приятельки — Валентини Григорівни. Їхні сім’ї товаришували, вони часто приходили одне до одного в гості, молода жінка була привітна із сином подруги, до того ж вона непогано заробляла. Може, і не відмовить у проханні... Андрій разом із другом вирушив за знайомою адресою. На лихо, того вечора Валентина Григорівна допізна затрималася на роботі, удома була тільки її дочка — 11-річна Катя. Дівчинка без усяких побоювань впустила в квартиру Андрія, котрого знала з дитинства. Юнак помітив, що в домі з’явилися нові речі, а на шиї у дівчинки — золотий хрестик, і його наміри різко змінилися... Під час слідства обидва злочинці стверджували, що не розуміють, як наважилися на убивство, вони діяли немов у тумані. В обох було тільки одне бажання: будь-що роздобути грошей, щоб продовжити гру. Все інше відійшло на другий план. Задушивши дівчинку, вони обнишпорили квартиру, викрадені речі продали на базарі, а на отримані гроші ще кілька днів преспокійно грали на автоматах...

Оперативно-слідча група обійшла всіх сусідів. Багато хто пов’язував убивство з роботою цілодобової пивної, що відкрилася неподалік. Завдяки цьому злачному закладу у дворі за останній час з’явилося багато підозрілих осіб. Вечорами нерідко траплялися п’яні бійки і розбірки. Тому спочатку «відпрацьовували» коло завсідників пивної. Але оперативників насторожувала одна обставина: слідів злому в квартирі не виявили, усі замки були цілі. Судячи з усього, дівчинка сама впустила відвідувачів у дім. Але Катя, за відгуками сусідів і вчителів, була не по роках розважливою, серйозною, тому не відчинила б двері стороннім. Отже, убивця був їй добре знайомий. Незабаром знайшлися свідки, котрі бачили, як того вечора один підліток підходив до дверей квартири Валентини Григорівни, а другий чекав його на подвір’ї. Їхні фотороботи розвісили в місті у велелюдних місцях, і незабаром злочинців затримали. Зараз триває слідство, найближчим часом справу буде передано в суд, який і призначить обом заслужене покарання. Але всі, хто знав загиблу дівчинку, досі не можуть оговтатися від шоку. Як два пристойні юнаки могли піти на настільки жорстокий і цинічний злочин? І тільки у правоохоронців цей факт не викликав здивування. Адже юнаки були азартними гравцями, а ця категорія людей часто залазить у борги і ладна на все, аби відігратися... Ігрові автомати недарма називають «однорукими бандитами»: вони не тільки спустошують кишені, а й штовхають на злочини.

— Ми поки ще недооцінюємо небезпеку, яка може виходити від пристрасті підлітків до азартних ігор, — вважає клінічний психолог Білоцерківського ПНД Ольга Куницька. — Адже загроза, яку несе бездумне сидіння в клубах, не так очевидна, як пристрасть до наркотиків, алкоголю. «Нехай уже краще моє чадо грає на гроші, аніж колеться чи нюхає клей!» — думають багато батьків. Якщо ви звернули увагу, обидва злочинці — неповнолітні. За кордоном їх не пустили б в ігорний заклад, оскільки вікові рамки суворо обмежені, допускаються лише особи, котрі досягли 21 року. І медики, і юристи справедливо вважають, що до цього віку людський мозок ще не сформований остаточно, нервова система вразливіша, крім того, не вироблені правила поведінки в суспільстві, не сформувався характер. Саме тому підлітки значно легше потрапляють у психологічну залежність від азартних ігор. За кордоном власникам ігорних домів, які порушили цю заборону, загрожують серйозні неприємності, аж до позбавлення ліцензії. Але нашим бізнесменам до цього немає діла. Діти і підлітки — одне з головних джерел прибутку, тому ніхто «не помічає», скільки їм років. І результати вже позначаються. Дедалі частіше доводиться бачити підлітків, які потрапили в залежність від азартних ігор.

На думку психологів, у групі ризику — насамперед діти з неблагополучних, конфліктних сімей. Причому неблагополуччя виражається аж ніяк не в матеріальних проблемах батьків. Навпаки, уже помічено, що ігроманами часто стають діти із заможних сімей, котрі регулярно одержують гроші на кишенькові витрати. При цьому у взаєминах між двома поколіннями відсутнє розуміння, людське тепло. Часто вони розвиваються за такою схемою: усім командує жорсткий, владний батько, а поруч із ним — «ніяка» мати, яка займається домашнім господарством або власною зовнішністю. Про дитину піклуються, але тільки номінально — годують, удягають, віддають у хороші навчальні заклади, наймають репетиторів тощо. Але при цьому вимагають, щоб вона виправдала їхні капіталовкладення. Якщо ж діти не можуть задовольнити батьківські сподівання, їм стає незатишно й у школі, і вдома. Вони почуваються полишеними, самотніми. Віддушиною стають відвідання комп’ютерного клубу чи залу ігрових автоматів. Тут їм зручно, комфортно. Багатьом доставляє задоволення відчуття влади над віртуальним супротивником. І поступово безневинне захоплення переростає в згубну пристрасть, формується новий стиль поведінки, прищеплюються інші цінності...

— Працювати з такими дітьми надзвичайно складно. Вони не розуміють, що з ними відбувається щось погане, тому ніколи не звертаються по допомогу самі. Зазвичай їх приводять батьки, — каже Ольга Куницька. — Недавно у мене на прийомі побувала змучена мама з 16-річним сином. Сергій ріс розумним, розважливим юнаком. Але захоплення комп’ютерними іграми невпізнанно змінило його. Щоб посидіти ввечері в інтернет-клубі, він крав гроші, виносив із дому речі і продавав. Зрозуміло, батьки намагалися заборонити йому це, але нічого не домоглися. Юнак усіма правдами і неправдами вислизав із дому і пропадав цілими днями. Ситуація ускладнювалася тим, що Сергій із дитинства інсулінозалежний діабетик. І коли батьки не відпускали його в комп’ютерний клуб, він шантажував їх тим, що перестане колоти інсулін. Найстрашніше, що він кілька разів здійснював свою погрозу: після чергового скандалу відмовлявся від уколу і потрапляв у лікарню в найтяжкому стані. Батьки намагалися знайти розуміння у працівників комп’ютерних клубів, але ті не збиралися відмовлятися від вигідного клієнта. Більше того, вони із задоволенням давали у себе притулок підлітку, залишали його ночувати. Адже Сергій готовий був за копійки допомагати власникам, виконуючи різну нескладну роботу. За кілька годин гри готовий був безплатно вантажити, прибирати. При цьому власників клубу неможливо було притягти до відповідальності. Але сам Сергій зовсім не вважав, що із ним відбувається щось небезпечне. Під час прийому я попросила його пройти спеціальний тест. І мене насторожило те, що в системі життєвих цінностей на перше місце він поставив ігри, а потім уже власне здоров’я, здобуття освіти, добробут своїх близьких... Це дуже тривожний знак! Власне життя юнак уже майже не цінує, тому не виключено, що незабаром він так само легко зможе переступити і через чуже.

Найчастіше такі проблеми починаються у віці 12—14 років. Другий небезпечний період — студентські роки. Зміна обстановки, зміна звичного кола спілкування, особливо якщо відбувається переїзд в інше місто, відсутність контролю з боку батьків можуть спровокувати розвиток згубної звички. Саме це сталося з 17-річним Вадимом. Він приохотився до гри на гроші, коли вступив до інституту і став жити в Києві. Хоча батьки щедро фінансували юнака, ледь не всі гроші йшли «одноруким бандитам». Іноді він примудрявся програти все, навіть не встигнувши дійти до гуртожитку. Так тривало майже півроку. Батьки помітили нехороше, коли син приїхав додому на вихідні, вкрав у них дві тисячі гривень, відкладені на ремонт, і відразу програв. Тоді вони занепокоїлися, і привели його на прийом до психолога. Лихо в тім, що тривожитися треба було раніше, коли з’явилися перші ознаки залежності. Адже крадіжка грошей — свідчення того, що залежність вже вкоренилася...

У дітей, котрі легше за все потрапляють у залежність від азартних ігор, є загальні особливості. Як правило, у них добре розвинений інтелект, вони непогано навчаються, але нічим серйозно не захоплюються. Крім того, вони емоційні, вразливі, довірливі, легко потрапляють під вплив сторонніх. У багатьох відсутні теплі, довірчі стосунки з батьками. Психологи використовують для них спеціальний термін «недолюблені діти». Вже помічено, що серед ігроманів майже немає дівчаток. У цьому віці вони ближчі до матері, краще розуміються в людях, цікавляться реальними, а не віртуальними стосунками. Є і суто зовнішні ознаки, за якими можна визначити патологічного гравця. Під час розмови вони уникають дивитися співрозмовнику прямо в вічі, виглядають апатичними, безініціативними, байдужими. Багато хто втрачає вагу, у них бліді обличчя, згаслі очі. Потреба в грі починає домінувати над іншими бажаннями, тому діти забувають поїсти, виспатися, не ходять на прогулянки. У них порушується сон, зникає апетит, їх більше не цікавлять колишні захоплення, друзі. Вони оживають і загоряються лише тоді, коли йдеться про гру і все, що з нею пов’язано.

Якщо помітили схожі ознаки у своїх дітей, необхідно відразу ж уживати заходів. Не можна гаяти час, адже механізм залежності в даному разі той же, що й у наркоманів. І що довше триває схильність до гри, то тяжче від неї звільнитися. Але діяти слід дуже обережно. Недостатньо просто відірвати підлітка від улюбленого заняття, силоміць забрати з комп’ютерного клубу чи ігорного залу. Річ у тім, що при цьому настає так звана «психологічна ламка». Діти відчувають сильний дискомфорт, у причинах якого звинувачують батьків. Їм дуже допомогла б програма психологічної реабілітації «12 кроків». Вона ефективна за будь-якої залежності. Є одна умова — батьки мусять лікуватися разом із дітьми: уподобання нащадків роблять їх близьких співзалежними, батьки увесь час думають про свої проблеми, переживають. У результаті змінюється звичний ритм життя.

— Щоб перервати психологічну залежність від ігор, слід насамперед змінити взаємини в сім’ї. Дитина мусить розуміти, що її люблять і поважають незалежно від її успіхів у навчанні. Потрібно допомогти їй переорієнтуватися на інший рівень спілкування, разом пошукати альтернативні способи самоствердження, — вважає головний лікар Білоцерківського ПНД Іван Надточій. — Але робити це треба тонко і делікатно. Дуже важливо, щоб у дитини було цікаве захоплення. Вже помічено: якщо діти займаються спортом, музикою, причому роблять це із задоволенням, то вони значно менше схильні до шкідливих звичок. Але це не означає, що треба хапати дитину за руки і силоміць тягти в спортивну школу чи записувати в усі гуртки поспіль. Безглуздо перевантажувати їх усілякими заняттями, сподіваючись, що це відверне від шкідливих звичок. Часто трапляється навпаки: діти, у котрих весь день розписаний по хвилинах, кидають усі свої набридлі заняття і «відтягуються» в ігрових залах. Річ у тім, що насправді їхні захоплення подобаються батькам, а не їм самим. Тому керуйтеся не власними уподобаннями чи питаннями престижу, а інтересами дитини. Вона мусить сама вирішити, чим займатися. Нехай пише вірші, малює, плаває, збирає марки тощо. Головне, щоб це приносило їй задоволення і підвищувало самооцінку. Тоді у дитини з’явиться мотивація до навчання, вдосконалення в обраній сфері. Вона відчує, що значно цікавіше й престижніше бути вченим або спортсменом і домагатися успіху власною працею й інтелектом.