Житейське море

Вікно в Європу замовляли?

Нинішнього року 53-я сесія Європейського молодіжного парламенту (ЄМП) уперше проходить у країні, яка не є ані членом ЄС, ані кандидатом на вступ до співдружності. І це — наша з вами країна.

Український комітет ЄМП було створено на самому початку нового тисячоліття. За кілька років його юні учасники зробили чимало для розвитку Європейського молодіжного парламенту у Східній Європі, зарекомендувавши себе серйозними й компетентними громадськими діячами. Тому й вибороли для своєї країни право організовувати такий відповідальний захід.

Сесії ЄМП у європейських країнах проходять під патронатом найвищих посадових осіб (серед них і президент Франції Жак Ширак, і президент Латвії Вайра Віке Фрейберга, і канцлер Німеччини Ангела Меркель). А от президент України, схоже, зайнятий важливішими справами... Підтримку молодим громадським діячам надали міністр закордонних справ Борис Тарасюк, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко і віце-президент НАНУ Володимир Литвин.

Протягом десяти днів роботи у складі міжнародних комітетів, що дублюють структуру Європарламенту, три сотні ретельно дібраних учасників віком 16—22 років обговорювали актуальні проблеми європейського та світового масштабу, обмінювалися думками і приймали відповідні рішення.

Серед іншого, на сесії обговорювалася низка питань, важливих для України. Це, наприклад, російсько-німецький проект Балтійського газопроводу, боротьба з епідемією ВІЛ/СНІДу, захист прав біженців і політичних мігрантів тощо. Окрім того, на розгляд сесії було вперше винесено додаткову програму із захисту прав людини. Щоб підготуватися до неї, делегати мали провести дослідження з історії порушень прав людини і зустрітися з українцями, які постраждали в результаті трагічних подій...

«Дорослий» Європарламент до резолюцій молодших колег ставиться доволі серйозно. І не лише аби заохотити їх до розвитку: нерідко нове покоління демонструє свіже, нестандартне бачення проблем і надає досить слушні поради. Чи прислухаються українські можновладці до висновків молодіжного парламенту а чи, мов авторитарні батьки, плекатимуть думку, що старший завжди правий?

Міжнародні дружні зв’язки, унікальний досвід прийняття рішень у парламенті й роботи в команді — все це придасться молодим людям у їхній подальшій діяльності. Адже вже сьогодні вони — школярі та студенти провідних європейських навчальних закладів — пов’язують своє майбутнє з роботою у європейських структурах. Цілком імовірно, що саме ці юнаки й дівчата через 10—15 років сформують нову національну еліту. Адже стала ж колишня учасниця сесій ЄМП Фрея ван дер Бош віце-президентом Бельгії, а колишній делегат Крістіан Готшальк — радником прем’єр-міністра Франції у 2002—2005 рр.! Складається враження, що наші молоді лідери досягнуть набагато більших успіхів на міжнародній арені, ніж їхні попередники, котрі за п’ятнадцять років незалежності добряче заблукали у різновекторному лісі...

Знову двійка? Геть із гуртожитку!

Хоч і кажуть, буцімто незабаром кількість абітурієнтів відчутно скоротиться, поки що в гуртожитках вітчизняних вузів — цілковитий аншлаг. Навіть понад те — катастрофічна перенаселеність. За попередніми даними, півмільйону іногородніх студентів сьогодні оселитися практично ніде. Хіба що на голові в сусідів по кімнаті — як це зазвичай і робиться. Особливо загострилася ситуація після того, як МОН почало масово закривати філії окремих вузів...

Як розв’язати проблему? Можна піти довгим і витратним шляхом: шукати спонсорів, кошти, будувати або орендувати приміщення під гуртожитки... Та можна вчинити і простіше: виселити «зайвих» студентів — і нехай живуть, де хочуть. Визначити, хто саме «зайвий» і заодно якось легітимізувати виселення допоможе, скажімо, певна рейтингова система. Хто набере найбільшу кількість балів за сукупністю критеріїв — той і стане щасливим власником ліжкомісця.

Таку ідею вперше озвучив секретар Всеукраїнської студентської ради (ВСР) при МОН Володимир Шемаєв під час круглого столу на тему «Найважливіші студентські проблеми і шляхи їх розв’язання», що відбувся у Верховній Раді України у вересні. За його словами, ВСР готувала проект рейтингової системи, головним критерієм у якій була б академічна успішність студента.

Заява викликала негативну реакцію з боку Української асоціації студентського самоврядування. На думку УАСС, впровадження такої системи порушило б права студентів і спричинило б кабальну залежність їх від викладачів та адміністрацій вузів. За такої системи молода людина, якій за нелояльні висловлення на адресу вузівської влади вліплять кілька трійок, автоматично опиниться на вулиці. УАСС розгорнуло активну інформаційну кампанію проти дискримінації іногородніх студентів. Про її результати розповів нам в.о. президента Асоціації Олексій КЛЯШТОРНИЙ:

— Склалася цікава ситуація. З одного боку, представники секретаріату Всеукраїнської студентської ради почали заперечувати, що вони причетні до вироблення такого рішення, з другого — розповідати у виступах і публікаціях, що рейтингова система потрібна. Та, зрештою, активність у цьому напрямі вдалося звести до нуля, і на сьогодні питання про створення такої системи не стоїть. Нас намагаються переконати, що УАСС зчинило бурю у склянці води. Та розслаблятися рано. У листопаді-грудні МОН повернеться до роботи над проектами типового положення про гуртожитки, статуту вузу, і питання про поселення студентів може знову постати у небажаному ракурсі.

Коблево: є вино, істини — немає

У вересні в курортній зоні Коблево Миколаївської області відбувся Другий міжрегіональний молодіжний форум «Якою бути Україні?» На сьогодні він по праву тримає марку останнього літнього зльоту молодіжної еліти України, чим область дуже пишається. Як і торішній форум під промовистою назвою «Південь — Захід, нас не роз’єднати», нинішній мав згуртувати роз’єднану молодь — якщо не переконливими аргументами і спільними цілями, то теплим сонцем і ароматним вином. Заходів — і серйозних, і розважальних, під час яких це можна було зробити, планувалася чимало. Однак при тому, що ідея зібрати на морському узбережжі молодих активістів із різних регіонів, познайомити й об’єднати їхні зусилля заради спільної мети — визначення цінностей і пріоритетів країни, у якій їм завтра жити, — була чудовою, організація форуму залишала бажати кращого. У результаті Південь, Схід і Захід так і не позбулися своїх фобій і штучних міфів — адже організатори навіть не намагалися перезнайомити й «перемішати» учасників, полегшивши їм спілкування одне з одним і обмін думками...

Безліч естрадних концертів, спортивних змагань практично не залишили місця для самої суті форуму — обговорення. Здавалося, форуми молодих учених, підприємців, громадських діячів, стратегічна гра «Обрій-2006» були організовані радше для підтримки іміджу, ніж для виявлення шляхів вирішення важливих питань. Через незадовільне інформаційне забезпечення багато хто пропустив круглі столи, у яких хотів би взяти участь. А обіцяного ток-шоу Савіка Шустера так і не дочекалися...

Постає питання: чому нарівні з облдержадміністрацією організацію форуму не доручили молодіжним громадським організаціям? Багато з них проводили такі заходи самі й не гірше за губернаторів знають, як це робиться. Молодь набагато ефективніше склала б програму, спільними зусиллями студенти підготували б цікаві круглі столи на теми, які їх справді хвилюють. Адміністрації ж залишилося б тільки виділити відповідні кошти. Чому ж у нас так не довіряють молоді, що готові споганити прекрасну ініціативу, аби тільки не випустити з рук кермо влади?

Загалом, питання про те, чи одержить місцева влада політичний козир на свою користь за проведення форуму, залишається відкритим. Час покаже. А поки що жирні позначки у відомчих планах облдержадміністрації поставлено. Гроші витрачено, звіти написано, — от тільки проблеми, як і раніше, не розв’язано...