Жертви праведного гніву

В Інтернеті досить часто можна натрапити на агресивне коментування тієї чи іншої точки зору. Поза Мережею таке явище теж не рідкість. Однак масштаби трохи інші, і характер вираження почуттів теж інший. Анонімність дозволяє висловлювати своє обурення прямо «в обличчя» тому, хто мав нахабство демонструвати неприйнятну точку зору. У живому спілкуванні люди дозволяють собі таке поводження далеко не завжди. Найчастіше — тільки з близькими людьми, від яких імовірність агресії у відповідь — мінімальна.

Агресія — почуття, в суспільстві заборонене. Тому навіть в Інтернеті вона проявляється у такий вигадливий спосіб, що просто дивуєшся.

Обурення можна назвати «праведним гнівом». Воно частенько охоплює людей із загостреним відчуттям справедливості або любителів доводити істину. Фізичні прояви дуже характерні — прискорене серцебиття, викид адреналіну, людина може навіть задихатися від обурення. Отож, коли таке раптом стається, людину можна тільки пожаліти. Бо це — найбільш руйнівне почуття у світі. І чим нижчий рівень усвідомленості своєї агресії, тим вища можливість, що людина ходитиме по замкненому колу.

Чому ж з’являється обурення, і на кого воно спрямоване? Якщо ми розглядатимемо його докладно, нас очікує сюрприз. Людина зіштовхується з певною точкою зору, що викликає в душі глибокий протест. Ви вигукуєте: та як він міг, це ж зрада! вона мене обдурила! це маячня чистої води! як непорядно! тощо.

Ви почуваєтеся глибоко ураженим поведінкою чи навіть просто судженнями іншої людини, котра дозволяє собі таку поведінку, яку ви вважаєте вкрай осудною. І ніколи не дозволяєте собі робити таким чином.

Однак усі ми люди, і всі ми часом зраджуємо, обманюємо, несемо маячню і чинимо непорядно, особливо в очах інших. Просто за собою ми цього не помічаємо. І парадокс — чим більше обурення схильна відчувати людина з певних приводів, тим вища імовірність, що вона сама частенько каже або робить те, що засуджує в інших. Але не помічає — ЗА СОБОЮ.

Чому? Та тому, що тоді їй доведеться зарахувати й себе до того табору «поганців», яких вона звикла осуджувати. А це для багатьох людей просто не-стерп-но! Ось і доводиться ховатися від самого себе. Визнавати за собою те, що засуджуєш і не любиш, дуже боляче.

Тому й кидається агресор в атаку за першої-ліпшої нагоди. Пам’ятайте про те, що йому просто боляче, він намагається захистити себе, хоча б ціною того, що ранить іншого. Коли наступного разу відчуєте обурення — не кваптеся вихлюпнути його з першою нагодою. Дайте собі шанс усвідомити, що так зачепило вашу душу. І тоді ви зможете собі допомогти.

А ще пропоную вам звернути увагу на такий аспект наших взаємин, як кепкування одне над одним. Які причини такого явища? Як почувається людина, з котрої постійно кепкують? На перший погляд, ну що тут такого? Так можуть подумати ті з вас, хто більше схильний до проявів сарказму, ніж ті, хто регулярно стає його жертвою. Тож якщо ваш партнер постійно відпускає шпильки на вашу адресу, і особливо у присутності сторонніх, то вам добре відомі почуття, що з’являються за таких обставин.

Коли один із партнерів на людях принижує або висміює іншого, причому майже завжди буцімто жартома, — прикрощі гарантовані. Бо жарт завжди сприймається як критика! А критика на людях сприймається як приниження.

Чому ми інколи дозволяємо собі «підколювати» нашу половинку десь у компанії? А тому, що не можемо сказати у вічі про те, що нам не подобається в поведінці партнера!

У вас з’являються певні негативні відчуття у зв’язку з тим, що партнер щось робить не так, як вам хотілося б. І замість того, щоб наважитися й сказати партнеру про свої почуття наодинці, ви починаєте «жартувати» на людях. Виходить, що сарказм у стосунках — це свого роду лазівка для малодушних.

Вам зле від дій партнера, і ви несвідомо принижуєте його своїми кпинами. Себто агресія, що у вас з’явилася, виходить назовні у будь-який доступний спосіб.

Єдиний спосіб уникнути такої маніпулятивної поведінки — навчитися бути щирим і відвертим спочатку із самим собою, а потім — і з партнером.

Що означає бути щирим із собою? Спробуйте поспостерігати за собою і своїми почуттями щоразу, коли шпигаєте, «підколюєте» або кепкуєте. Що викликає у вас таке бажання? Якщо звертатимете увагу на свої почуття в цих ситуаціях, навчитеся розуміти справжнє підґрунтя сарказму.

Так само можна діяти і в ситуації, коли ви є об’єктом для кпинів. Така поведінка стосовно вас покаже приховану агресію жартівника на вашу адресу.

Після того, як ви навчитеся розрізняти почуття, котрі приховуються за саркастичними зауваженнями, можна почати вчитися говорити про свої почуття прямо, а не з допомогою сарказму.

Найчастіше ми не можемо собі дозволити відкрито виявляти свою агресію. Але якщо навчитися розпізнавати свою агресію в саркастичних нападках і нібито праведному гніві, — з’явиться шанс взагалі не вдаватися до таких замінників. Бо усвідомлювана «чиста» агресія сама по собі сходить нанівець, коли розумієш причину негативних емоцій. А знаючи причину, легко вирішити проблему, не вдаючись до руйнівної іронії та обурення.