Не хочу вчитися, а хочу... екстерном

Сьогодні багато батьків, котрі мають дітей шкільного віку, не хочуть віддавати своє чадо до загальноосвітньої школи. З різних причин. Віддають перевагу альтернативному навчанню, благо комерційних навчальних закладів із різним ухилом — вибір величезний.

Проте є й такі батьки, в яких при слові «школа» виникає зубний біль. Тобто вони взагалі не хочуть мати з нею справу. Як же бути? Адже в нашій чудовій турботливій країні існує право на освіту, що якось непомітно перетворилося на залізобетонний обов’язок для кожного члена суспільства.

Саме так. Хто ще не в курсі, повідомляю: не ходити до школи людина не має права. Вона ЗОБОВ’ЯЗАНА її закінчити.

Отже, якщо ви не хочете віддавати дитину до школи або вирішили забрати з неї дитину, котра вже провчилася там кілька років, не зайво знати таке.

Існують два види навчання дитини поза шкільними стінами — це домашнє навчання й екстернат. Між ними є істотні відмінності.

На домашньому навчанні перебувають діти, які не можуть відвідувати школу виключно за станом здоров’я. Висновок про який дає спеціальна лікарська комісія. Після чого дитина навчається вдома. При цьому її обов’язково відвідують учителі школи, найближчої до місця реєстрації дитини. Тобто це та сама шкільна морока, тільки вдома. При цьому ще й учителі не надто раді таким дітям, тому що на них лягає додаткове навантаження у вигляді регулярних походів додому до учня.

Для здорової дитини, батьки якої подумують про домашнє навчання, такий варіант неприйнятний.

Другий варіант — навчання екстерном. Єдино можливий на сьогодні для тих, хто не готовий просиджувати добру половину життя за партою. Тут є ціла низка нюансів.

За законом України навчатися екстерном має право дитина будь-якого віку, тобто з першого по 11 клас. Проте в дитини мають бути поважні причини на таке навчання. Ними є:

• очевидна обдарованість дитини (випередження шкільної програми на один клас з одного і більше предметів);

• підвищена завантаженість у спортивних або творчих колективах (доказом є особливі досягнення дитини та розклад занять спортом або музикою, завізований спортивною або музичною школою);

• тривалі відрядження батьків або проживання за кордоном більшу частину навчального року (тут вам знадобляться довідки з місця роботи обох батьків про те, що їхня робота пов’язана з тривалими відрядженнями).

Заручившись необхідними документами, ви можете йти в міський відділ освіти і просити, щоб вас направили до школи за місцем реєстрації для навчання екстерном.

Майте на увазі, якщо ви правильно підготувалися, відмовити вам не мають права. Тому у вигляді додаткової літератури варто кра­ще ознайомитися із законом Міністерства освіти про екстернат.

Як навчання екстерном виглядає на практиці?

Якщо на етапі, описаному в першій частині статті, все минуло успішно, ви вирушаєте до школи, де навчатиметься ваша дитина. Перш ніж ви напишете заяву про зарахування дитини в навчальний заклад, директор зобов’язаний ознайомити вас зі статутом школи і критеріями оцінювання знань (про це є спеціальний документ). Також вам дадуть почитати закон про екстернат.

І тільки після цього ви напишете заяву, яка і за обсягом і за формою істотно відрізняється від звичайної. ЇЇ суть зводиться до того, що ви зобов’язуєтеся надати школі відповідно складений індивідуальний графік навчання вашої дитини.

Саме так! Якщо ви думали, що навчатися екстерном — це прийти наприкінці навчального року на іспити, ви дуже помилялися. Разом з директором школи ви зобов’язані скласти графік появи вашого чада в стінах цього закладу для отримання консультацій з кожного предмета і здавання поточних контрольних робіт. Копію графіка буде передано у міськвно, туди ж школа звітуватиме про благополучний перебіг навчального процесу.

Дитина має право на отримання підручників у шкільній бібліотеці та на 15-хвилинну консультацію з кожним учителем один раз на семестр. На практиці цієї консультації вистачає саме на те, щоб обговорити з учителем час, коли дитина прийде складати залік або писати контрольну роботу.

Що ж до самого графіка відвідування, то його зведено до мінімуму. Дитина приходить один раз на початку чверті — отримати обсяг роботи, і вдруге, наприкінці чверті, — здавати. Решта часу — свобода від перебування в школі.

Вдома з дитиною краще спланувати час і скласти свій графік опанування матеріалу. Якщо дитина маленька, то вам доведеться практично весь час навчатися разом. Принаймні допомагати доти, доки вона не зможе справлятися самостійно. Аби встигати вчасно, потрібно елементарно розділити кількість сторінок у підручнику на кількість днів, які залишилися до заліку, щоб знати, скільки потрібно прочитати з кожного предмета.

Варто заздалегідь поцікавитися в кожного вчителя, яким чином він збирається атестувати вашу дитину наприкінці семестру. Ми не зробили цього в першій чверті, і тому виявилося, що більша частина роботи нікому не потрібна. Звичайно, знання залишилися нам, але часу шкода. Приміром, донька робила підряд усі вправи з підручника української мови, а вчителька сказала, що потрібно переписати все в певному порядку: спершу виписуючи правила, а після кожного правила вправу для домашньої роботи. Тобто, як і в будь-якій школі, не виключена марна праця — тому краще дізнатися заздалегідь, що саме потрібно виписувати, у якому порядку і як оформляти.

Щодо оформлення. На це варто звернути увагу, якщо ваша дитина взагалі не навчалася в школі і не знає, скільки клітинок потрібно відступати від слова «Задача» ліворуч і вниз. За неправильне оформлення знижують оцінки. А якщо оцінки вас хвилюють не дуже, то просто заощадьте час: адже можуть змусити переписувати.

Загалом усе залежить від людських рис учителів і від того, як особисто ви зможете домовитися. Як показує практика, деякі вчителі ставляться до дитини, як до студента-заочника, тобто молодець, що взагалі прийшов. А деякі не попускають.

Але більшість незадоволені тим, що їм доводиться витрачати свій час на одну дитину. І майже кожен запитав: «А ви провчитеся в нас тільки п’ятий клас чи й далі залишитеся?».

Отже, будьте готові до того, що у звичайній школі така форма навчання досі ще велика рідкість (особливо в маленьких містечках, не кажучи вже про села), і працівники системи освіти її не особливо вітають.

Жителям столиці пощастило більше. У Києві існує спеціальна школа екстернів. Хоча вона одна на всю країну, там можуть навчатися тільки діти з київською пропискою. Усім іншим потрібно просто докласти трохи зусиль — і все вийде.