ЖЕРТВИ ДІЄТ

15-річну школярку Наталю привезли в дитячу лікарню «Охматдит» із незвичним діагнозом — «виснаження». При зрості 170 сантиметрів дівчинка важила всього 44 кілограми. А Наталка ж не сирота, не «дитина вулиці», у неї благополучна, забезпечена сім’я. Як з’ясувалося, до такого стану школярку довели виснажливі дієти. А почалося все банально...

Наталка з дитинства була повненькою, але не особливо засмучувалася з цього приводу. Проте років у 13, як і всі підлітки, стала всерйоз замислюватися про свою зовнішність. Однокласники дражнили її, називаючи «пампушкою» і «булкою», і навіть близькі інколи не утримувалися від образливих зауважень. «До чого ж ти товста й незграбна! Хіба про таку дочку я мріяв?» — якось зопалу сказав їй батько. Наталка сприйняла ці слова як установку до дії й одразу сіла на чай з овочами. Щоб швидше схуднути, виснажувала себе фізичними вправами — бігом, гімнастикою, плаванням. Паморочилося в голові, нив порожній шлунок, але дівчинка терпіла.

Дуже швидко скинула 10 кілограмів, та цього їй здалося мало: хотілося відповідати батьковим очікуванням — мати вигляд ідеальний, як модель з обкладинки. І дівчинка стала танути буквально на очах. Відмова від необхідних продуктів, яких потребує для росту молодий організм, призвела до розвитку анемії, ендокринних порушень. З’явилася апатія, слабкість, дратівливість. На довершення всього, припинилися місячні — у такий спосіб організм відреагував на виснажливе голодування.

— На жаль, рік у рік таких «жертв дієт» до нас потрапляє дедалі більше, — нарікає кандидат медичних наук, заступник директора з акушерства й гінекології Української спеціалізованої лікарні «Охматдит» Ірина Гаврилова. — Дуже часто поштовхом до голодування стає неправильна поведінка навколишніх: батьків, друзів, знайомих. Підсміюючись над вадами дитини, кепкуючи, кидаючи дошкульні фрази, нагороджуючи образливими прізвиськами, вони інколи не надають цьому серйозного значення. Та в перехідному віці дитину дуже легко поранити, а будь-яке зауваження з приводу своєї зовнішності вона сприймає болісно.

Для дівчаток особливо важлива думка батька. І якщо він висловлює невдоволення (хай навіть із найкращих міркувань), вони реагують дуже бурхливо і готові гори зрушити, аби відповідати батьковим сподіванням. При цьому підлітки виявляють винахідливість і силу волі, на які не кожен дорослий здатен. Траплялося, що школярки роками відмовлялися від усіх продуктів — масла, м’яса, хліба тощо, — харчуючись лише овочами з водою. Коли вони потрапляли до нас, їхній стан був тяжким. У результаті нераціонального харчування розвивається букет захворювань: виразка шлунку, гастрит, коліт. Дітям важко вчитися — голодному не до знань. Найбільшу небезпеку становить те, що при різкій втраті ваги в перехідному віці порушуються репродуктивні функції: перестають дозрівати яйцеклітини, зменшується в розмірах матка, припиняються місячні. І якщо не відновити нормальну вагу, не лікуватися, то в майбутньому можливі серйозні ускладнення — невиношування вагітності, а то й безпліддя.

Лікування таких підлітків — надзвичайно складний і тривалий процес. І самих ліків та медичних процедур тут вочевидь не досить. Спеціалісти вважають, що «жертв дієт» слід лікувати комплексно, з участю психологів, а то й психіатрів. Необхідно з’ясувати, що ж штовхає підлітків на експерименти з власним здоров’ям. І дуже часто виявляється, що проблеми кореняться у їхній сім’ї. Батьки не навчили їх любити себе такими, якими вони є, поважати власну індивідуальність. Звідси — низька самооцінка, невпевненість у собі. А глузування, образливі зауваження з приводу їхньої зовнішності довершують справу: дівчатка починають відчувати себе не такими як усі, негарними на вигляд. Комплекси, що закладаються в цьому віці, викоренити потім дуже важко. Буває, навіть змінившись, маючи прекрасну фігуру, дівчина, з якої в дитинстві кепкували однолітки й батьки, продовжує відчувати себе «бридким каченям» і має труднощі у спілкуванні.

Слід сказати, що це не лише наша вітчизняна проблема. В усьому світі педагоги та медики з тривогою говорять про те, що з екранів телевізорів, обкладинок журналів, рекламних щитів нам постійно нав’язують певний ідеал жіночої краси — худеньку, тендітну, безтілесну дівчинку. І підлітки з дитинства засвоюють, що саме на ці параметри вони мусять рівнятися. У тих, хто «не вписується», мимоволі починає розвиватися комплекс неповноцінності. Тим часом уявлення про красу людського тіла різняться, залежно від країни, епохи, власного смаку. Згадайте, приміром, героїнь Рубенса чи Рембрандта — повнокровних, які пашіють здоров’ям. Чи кустодієвських красунь. То чи варто нав’язувати як еталон сухорлявих фотомоделей?

Та все ж як бути, якщо вам здається, що в дитини справді зайва вага? Насамперед з’ясуйте, чи так це. Скористайтеся такою формулою: масу тіла (у кілограмах) поділіть на зріст у квадраті (в метрах). Нормальним вважається результат 20—25. Наприклад, при зрості 160 см нормальною є вага від 53 до 62 кг. Якщо ж у результаті ділення виходить більше 30—35, слід проконсультуватися з лікарем. Зайва вага може бути наслідком порушень ендокринної чи нервової системи. Крім того, зверніть увагу, чи займається підліток фізкультурою, чи достатньо гуляє. Причина всього може полягати в гіподинамії, малорухливому способі життя. Задумайтеся над раціоном: можливо, у ньому забагато солодкого, жирного, борошняного. Інколи достатньо лише трохи скорегувати режим дня і харчування — і ситуація нормалізується, — продовжує Ірина Гаврилова. — А ось жорсткі дієти, а тим більше голодування в цьому віці недопустимі. І найголовніше — не робіть трагедії із зайвих кілограмів. Згодом вони, можливо, зникнуть самі собою. А ось комплекси, які виникнуть у підлітковому віці, викоренити буде значно важче.