Захист потерпілих від торгівлі людьми залежить від міжнародної співпраці України

Влітку, а саме 23 серпня, у світі відзначався Міжнародний день скасування рабства. Цьому дню було надано особливого значення, оскільки ООН оголосила 2004 рік Роком пам’яті жертв работоргівлі. Україна долучилася до всесвітнього проведення цього року через ратифікацію у Верховній Раді у лютому Палермського протоколу ООН про запобігання, припинення і покарання торгівлі людьми. Але принаймні до кінця року наша держава не може стояти осторонь прийняття важливих міжнародних документів та зобов’язань, які мають на меті зробити ефективнішою глобальну боротьбу з сучасною формою рабства — торгівлею людьми. Ця форма стає найприбутковішим нелегальним бізнесом, тоді як недостатність механізмів захисту потерпілих від зазначеного свавілля викликає серйозну стурбованість.

Згідно з даними Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), щороку десятки а то й сотні тисяч людей, більшість із яких — молоді жінки та діти з країн Східної Європи, зникають у тенетах торгівців людьми в Західній Європі. Міністерство внутрішніх справ України вважає, що можна говорити про приблизно 40 тис. українок, вивезених за кордон упродовж останніх років.

Оскільки жертви торгівців людьми не мають достатнього захисту, боротьба з торгівлею людьми в Східній Європі втрачає свою ефективність. Таким був один із висновків недавнього звіту, над яким працювали ЮНІСЕФ та ОБСЄ, вивчаючи ситуацію з торгівлею людьми в Центральній та Східній Європі.

Виступаючи у травні нинішнього року на засіданні Постійної ради ОБСЄ, найвищого виконавчого органу організації, спеціальний представник ОБСЄ з питань протидії торгівлі людьми д-р Хельга Конрад сказала, що ОБСЄ посідає особливе місце серед міжнародних організацій, котрі працюють над подоланням такого явища, як торгівля людьми, саме тому, що 55 країн—членів ОБСЄ включають у себе країни походження, транзиту та призначення «живого товару».

«Запобігання торгівлі людьми проходить через усі аспекти нашої діяльності», — каже Бегонія Пінейро Костас, співробітниця офісу з питань протидії торгівлі людьми Координатора проектів ОБСЄ в Україні. «Проблема торгівлі людьми — це проблема людської гідності, що сягає величезного розмаху. Торгівці людьми позбавляють людину її права на свободу та особисту безпеку і знущаються над її гідністю. Крім того, ця проблема ґрунтується на економічній і соціальній нерівності як між країнами, так і всередині окремих країн», — додає Костас.

Україна визнається міжнародними та вітчизняними експертами як постачальник і країна транзиту «живого товару». Нелегальна міграція в Україні набуває загрозливих масштабів. Вона не тільки підживлює грунт, на якому «працюють» торгівці людьми, а й часто унеможливлює здатність потенційних жертв виявити ризики, на які вони наражаються. Доки в уяві українців аспект нелегальності залишатиметься головною моделлю «успішної» міграції за кордон, торгівцям завжди буде легко знаходити своїх жертв.

«Оскільки основні причини проблеми торгівлі людьми пов’язані з соціально-економічними умовами, єдина можливість подолати це ганебне явище вбачається в економічному розвитку країни та створенні прийнятних умов життя і перспектив щодо пристойного працевлаштування вдома», — впевнена Костас.

У такій ситуації очевидно, що для протидії торгівлі людьми треба спиратися переважно на власні зусилля та на ресурси свого окремого сектора. Але краще й ефективніше, коли державні структури, громадські та міжнародні організації працюють спільно над створенням системи захисту жінок, потерпілих від торгівлі людьми.

Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» є членом міжнародної мережі християнських організацій — проти торгівлі жінками «КОАТНЕТ». Мережа складається з Карітас організацій, їхніх екуменічних партнерів та громадських організацій із майже 20 країн світу.

Фахівці мережі беруть активну участь у розробці, лобіюванні та впровадженні документів і державних програм на найвищому рівні через співпрацю, а також прямі звернення до європейських і міжнародних законодавчих та виконавчих органів.

У липні нинішнього року «Карітас України» долучився до понад 140 міжнародних організацій, які подали свої рекомендації до проекту Європейської конвенції Ради Європи, спрямованої проти торгівлі людьми. Текст цієї конвенції наразі проходить остаточне опрацювання і буде запропонований на затвердження на засіданні Комітету міністрів Ради Європи на початку грудня нинішнього року.

Конвенція зосереджується «на людських правах жертв торгівлі людьми», на запобіганні цьому явищу, проведенні слідства, судовому переслідуванні та правоохоронних заходах і міжнародному співробітництві в цій сфері. Автори конвенції виступають за «розробку всеосяжної загальноєвропейської схеми захисту і допомоги жертвам та свідкам торгівлі людьми».

«Якщо пощастить досягти успіху в цій справі, то Рада Європи заповнить значну й істотну прогалину, оскільки сьогодні немає справді дійових міжнародних договорів стосовно протидії торгівлі людьми, у яких би всебічно розглядалися обов’язки держав щодо поважання та захисту прав осіб, постраждалих внаслідок торгівлі людьми», — каже Сергій Гриценко, координатор програми запобігання торгівлі людьми «Карітасу України».

Зокрема «Карітас України» у спільних рекомендаціях з «Карітас Європи» пропонують, аби в Європейській конвенції з протидії торгівлі людьми така торгівля розглядалася як порушення людських прав, що ображає гідність людини й ушкоджує цілісність її психіки.

Конвенція повинна зобов’язати кожну країну Ради Європи прийняти у себе таке законодавство, яке гарантуватиме, що відповідна компетентна допомогова організація в найближчому по можливості місці та якнайшвидше матиме доступ до особи, котра вважається жертвою торгівлі людьми, незалежно від їхньої «корисності» й готовності співробітничати з поліцією в ролі свідків/очевидців.

«Ми також рекомендуємо, щоб у конвенції встановлювався мінімальний період розгляду справи потерпілої особи не менше трьох місяців. За цей час особам, котрі вважаються постраждалим від торгівлі людьми, має бути дозволено залишатися у країні перебування й мати доступ до повного обсягу допомоги. Такі особи повинні мати гарантоване право на захист та на отримання тимчасових, поновлюваних дозволів на право короткотермінового чи постійного проживання з метою забезпечити їм можливість почати реабілітацію та зробити поінформований вибір щодо свого майбутнього у безпечній обстановці», —додає Гриценко.

Серед інших важливих рекомендацій «Карітас України» рекомендує окремою статтею заборонити затримання, обвинувачення або судове переслідування осіб, постраждалих від торгівлі людьми, за нелегальність перетину ними кордону чи нелегальне проживання в країні, а також за втягування їх у незаконну діяльність, що є прямим наслідком їхньої ситуації.

Крім того, рекомендується ввести механізми необхідного фінансування та регулярного моніторингу за виконанням положень цієї конвенції. Це, на думку Гриценка, повинно запропонувати достеменно ясне перехресне посилання на ініціативи під орудою OБСЄ, ООН та європейської спільноти.

Міжнародні правові документи, до яких приєднується Україна, вимагають від тих, хто відповідає за запобігання торгівлею людьми в нашій державі, прийняти й виконувати відповідні закони, які сприятимуть припиненню всіх видів торгівлі людьми та наданню захисту потерпілим.