ЗА МОРЕМ ЖИТТЯ НЕПОГАНЕ?

Днями до мене заскочила подружка, яка побувала в родичів в Ізраїлі: «І відпочила, і заробила, — із порога заторохтіла вона. — За два місяці — тисяча баксів! Я тут стільки за півроку отримую». «А як же ти роботу знайшла?» — запитую. — «Так само, як і в нас — за оголошенням. Підлогу мила. А якби ще трохи пошукала, то, може, знайшлося б щось краще. Приміром, хатньою робітницею в сім’ї емігрантів (для цього навіть мову знати не потрібно) чи офіціанткою в кафе».

Після того, як сусідка пішла, я задумалася: якщо так просто знайти роботу за межами батьківщини, то чому наші співвітчизники продовжують штурмувати центри зайнятості, а не пакують валізи? Відповідь отримала в першому ж агентстві, яке відправляє «остарбайтерів» на Захід: гроші. Суму, яку потрібно викласти за послуги посередників, багато наших співвітчизників жодного разу навіть в очі не бачили.

— Можу запропонувати Італію, Іспанію та Ізраїль, — защебетала диспетчер однієї з таких контор. — Робота в сім’ях, сфері обслуговування чи на виробництві. Зарплата в Іспанії на фабриці від $800 на місяць, в Ізраїлі — від $600, в Італії — від $400.

— Скільки при цьому коштують ваші послуги?

— Від 1000 до $1900. До цієї суми входить оформлення візи, авіапереліт, медична страховка й послуги з працевлаштування. Харчування і проживання за свій рахунок. Візу ми оформляємо туристичну, на два тижні. Та ви вже на місці за $180 купите робочу карту і зможете працювати стільки, скільки захочете.

Перед очима в мене замиготіли виснажені обличчя працівниць фабрик і брудні підсобки італійських харчевень. Може, для громадян із вищою освітою існують інші можливості покращити свій сімейний бюджет за рубежем? Почувши, що крім школи я закінчила вуз і ще не все забула з університетського курсу англійської мови, моя співбесідниця дещо пожвавилася.

— Ми можемо відправити вас в Англію за програмою «робота+навчання». Ви два тижні навчатиметеся в коледжі і будете жити в англійській сім’ї. Після цього зможете знайти роботу, зняти квартиру й жити там стільки, скільки захочете. Чимало наших клієнтів перебувають там по кілька років.

— На нелегальному становищі?

— Зате з гарною зарплатою й у пристойній країні.

— А в пошуках роботи хтось допомагає?

— У нас, звісно ж, там є свій консультант, однак його послуги платні. До того ж роботу легко знайти й без його допомоги — за оголошенням. Деякі роботодавці самі приходять у коледж для пошуку співробітників.

— На які посади вони беруть бажаючих? (Нарешті, — наївно припустила я, — мені запропонують заняття, яке вимагатиме застосування не тільки рук, а й інтелекту.)

— Робота в ресторанах, на автозаправках і так далі.

(Прямо, як у відомому монолозі Михайла Задорнова, де іноземний шпигун потрапляє в божевільний будинок. «Знаєш іноземні мови?», — запитали його там і, почувши позитивну відповідь, винесли рішення: «Будеш приклеювати марки на конверти!») Уловивши деяке збентеження в моєму погляді, дівчина додала:

— Врахуйте, це найлегальніший спосіб улаштуватися на роботу за кордоном.

Те, що це не зовсім так, я переконалася, зателефонувавши у фірми, які дають солідні оголошення в спеціалізованих виданнях і працюють на ринку вже не перший рік. Як видно, мені «повезло»: перше ж з агентств виявилося звичайною пасткою, яке затягує в тенета шахраїв довірливих співгромадян.

Насправді за останні два роки ситуація на ринку праці дещо змінилася й у наших співвітчизників виникли реальні можливості отримати легальну роботу за кордоном. Багато в чому цьому сприяли масштаби нелегальної імміграції, а також працездатність і невибагливість наших трудівників. Приміром, у Португалії минулий рік став просто рекордним за кількістю нелегалів із країн СНД (здебільшого українців), які проникають у країну всіма правдами та неправдами. Щоб не збільшувати армію людей, які проживають «поза законом», уряд вирішив легалізувати десятки тисяч іммігрантів і поставити їм у паспорти робочу візу, що дає тимчасове право на трудову діяльність. Тому, заплативши близько $600 агентству, можна сміливо відправлятися за довгим карбованцем до Португалії (будівництво, виробництво, сільгоспроботи, ресторани та готелі, заможні сім’ї — заробіток $450—500 на місяць) і, пропрацювавши безвиїзно близько року, дочекатися легалізації з одержанням робочої візи на п’ять років. Причина подібного з боку португальського уряду зовсім не в альтруїзмі, а в сильному підприємницькому лобі. Сьогодні португальські роботодавці дедалі більше починають віддавати перевагу робітникам із країн СНД: вони працюють краще, ніж популярні раніше африканці, й беруться за будь-яку роботу за меншого заробітку. А відповідно до недавніх опитувань, 41% населення думає, що працівники зі Східної Європи кращі, ніж свої.

Перемінили гнів на милість і неприступні колись Сполучені Штати. Щоправда, «милості» стосуються лише студентів і жертв работоргівлі. Для останніх — завезених до країни незаконно і змушених ледь чи не безплатно займатися проституцією, служити домашньою обслугою чи на фермах, — передбачені спеціальні «Т-візи». Вони дозволять залишитися в країні, якщо жертва работоргівлі зможе довести, що на батьківщині вона опинилася в украй важкому становищі чи її життю загрожуватиме небезпека. Через три роки власник такої візи зможе подати прохання на постійне громадянство. Більшості з них удасться викликати найближчих родичів — подружжя та дітей, а тим, кому не виповнився 21 рік, — батьків.

Для студентів передбачений цілий ряд програм, які дають можливість під час канікул підучити мову, помандрувати, знайти нових друзів і, звісно ж, підробити: щось на зразок вітчизняних таборів праці та відпочинку. Робота некваліфікована, однак цілком під силу студенту: у готелях, магазинах, ресторанах, парках розваг. Зарплата — не нижче за офіційний мінімум $5,25 на годину, деяким вдається підписати і вигідніші контракти на $10—12 на годину. Коштує це «задоволення» від $600 до $1300, а головна умова — бути студентом і знати іноземну мову.

Подібні студентські програми діють і в цілому ряді європейських країн: Німеччині, Англії, Франції. Так само, як і згадана вище програма «робота+навчання». Тут уже не потрібно бути студентом, зате необхідний документ з місця роботи, в якому говориться, що для подальшого професійного росту вам необхідне мовне стажування за рубежем. Віза в цьому випадку відкривається на півроку. Оскільки головна мета візиту мовна практика, то три години на день в обов’язковому порядку доведеться «гризти граніт науки» в одному із коледжів, а в час, що залишився, трудитися на благо капіталізму. Після закінчення терміну можна доплатити деяку суму і перейти на вищий рівень навчання — і так до п’яти років.

Крім того, цілком легально можна влаштуватися, скажімо, в Англії, автомеханіком, автослюсарем, інженером-механіком, кухарем. З останніми в країні напруга: за деякими даними є вакансії 40 тис. працівників громхарчу. Хоча, звісно ж, нашим співвітчизникам пропонують переважно некваліфіковану працю. За $5 на годину можна на славу потрудитися в теплицях Голландії, на будівництві чи доглядати за хворими в Ізраїлі, у сім’ях або прибирати офіси Канади, на апельсинових плантаціях Греції. Правда, на таких роботах працівники, як правило, перебувають на повному або частковому пансіоні, оплачуючи лише комунальні послуги та власні дивацтва — житлом і харчуванням забезпечує роботодавець.

Тому, бажаючи відправитися на заробітки, потрібно дотримуватись заходів безпеки, щоб не нарватися на шахраїв. А таких у нас чимало. З 1996 року, коли почали видавати ліцензії на право працевлаштування за рубежем, понад 150 фірм втратили їх через різноманітні порушення. Щоб зменшити ризик, досить звернути увагу на кілька моментів:

— в агентства, яке пропонує роботу за межами нашої батьківщини, обов’язково має бути ліцензія, видана Державним центром зайнятості;

— має бути контракт (причому оригінал, а не ксерокопія) із закордонним партнером, який займається безпосереднім працевлаштуванням; бажано, щоб такий документ був завірений консульським управлінням тієї країни, в яку ви зібралися;

— і нарешті, гроші: відповідно до законодавства, передоплата при працевлаштуванні заборонена, та оскільки фірми (як мінімум) не хочуть втратити тих грошей, які витратили на клієнта, то плату за всі технічні витрати беруть наперед навіть найзаконослухняніші; важливо, щоб ця сума не була підозріло великою, адже не виключено, що фірма підробляє лише тим, що вивозить своїх клієнтів за кордон, залишаючи їх там напризволяще.