З НИЗИН ДО ВЕРШИН

Готель «Україна» у Івано-Франківську перетворився на штаб, звідки близько 70 представників всіх видів і родів ЗМІ вирушали до музеїв та заповідників, подорожувати на плотах по Дністру чи оглянути гори згори – із кабіни спортивного літака, купатися у водоспаді чи плигати через купальське багаття. Перший внутрішній масовий інформаційний тур не випадково почався саме з Івано-Франківщини. На пропозицію Державної туристичної адміністрації України створити привабливий позитивний туристичний імідж країни обласна держадміністрація, Рада з питань туризму Карпатського регіону вийшли із пропозицією провести тур по Прикарпаттю. Бо область має багаті можливості й досвід роботи, ентузіастів туристичної справи (десять місяців тому створено вищезгадану Раду, яка об’єднала Івано-Франківську, Львівську, Закарпатську і Чернівецьку області) та — чи не найголовніше — влада обласного і місцевого рівнів визначає розвиток туризму стратегічним напрямком економіки.

З Івано-Франківська почалася програма відродження малих міст. І якщо в самому Івано-Франківську реконструкція триває (зокрема йшли ремонтні роботи перед готелем «Україна») — хоча центральні площі видаються за цілком європейські, — причепурене, гарне, ніби з картинки, місто Коломия справило незабутнє враження: так і хотілося в ньому залишитися. Навпроти Музею писанки — однойменний, дуже затишний готель. Готелів та готеликів (декілька кімнат у будинку) на Прикарпатті вже відкрито цілу низку. До речі, Рада з питань туризму Карпатського регіону планує промаркувати їх, як і шляхи, маршрути, зручності й т.п. — щоб туристи не блукали. Ми бачили як об’єкти, що перебувають у процесі реконструкції, так і вже завершені. Це, на думку генерального директора фірми «Явсон» Олександра Яворського (який, до речі, докладає своїх зусиль до впорядкування і будівництва шляхів), у туристичній справі основне. Саме це, а не лише чудові краєвиди, робить галузь прибутковою.

Тож слушно було запитати заступника голови Івано-Франківської ОДА Богдана Томенчука, які кошти область планує вкласти у розвиток туристичної галузі:

— Ці цифри стосуються не так тої діяльності, яка ведеться від імені держави, як людей, які займаються цим бізнесом. А завдання держави, обласної адміністрації — зробити так, щоб вони відчували, по-перше, захищеність, по-друге, що економічна політика держави спрямована саме на їхні зручності. Ви ходили по Івано-Франківську і бачили, як він реконструюється. Це опосередковані вклади саме у розвиток туризму. Тому що гарний Івано-Франківськ, який би мав колись бути подібний до Відня, буде вабити людей. Це є державні вкладення.

— Чи мають приватні підприємці, які вирішили піднімати туристичну інфраструктуру, якісь стимули для цього?

— Це дуже вигідний бізнес, який практично можна порівняти з нафтовим. І немає потреби його стимулювати. Треба тільки дуже захотіти і робити. Є дві економіки — наживання і виживання. І якщо в сфері економіки наживання треба інколи вживати жорстких заходів, то в другому випадку — коли людина з допомогою тієї чи іншої справи не дає собі вмерти, не йде зі своїми дітьми під церкву і до держави просити, уже за це держава має їй подякувати. Там, де малий бізнес, — візьмемо зелений туризм, готель приватний на три кімнати у власній оселі, — людина не мала б переживати, що завтра до неї прийде податковий інспектор і буде питати, чи все у тебе належним чином зареєстроване, тому що це не є той бізнес, який би підірвав економіку України. Як на мене, на перших пять-шість років таким малим підприємцям держава мала б давати пільги. А на місцевому рівні ми де можемо, там їх підтримуємо.

— Чи виділяються у місцевому бюджеті цільові кошти на туризм?

— Прямих вкладень в туризм через бюджет немає. Але через бюджет фінансуються програми регіонального розвитку, у тому числі й програми сприяння туризму. Та вони не є визначальними, визначальними тут є гроші, з якими бажаючі приходять у туристичний бізнес.

Якщо говорити про інфраструктуру, у першу чергу слід згадати про відсутність доріг. Це факт. Але в горах уже є багато чудових приватних котеджів, у багатьох будинках можуть спокійно здавати одну-дві кімнати з усіма зручностями якщо не світового, то напівсвітового рівня.

Дуже багато в нас людей, які хочуть жити зі своєї праці. Об’їздивши пів-Європи у пошуках кусня хліба, вони готові свої кошти вкладати у будівництво, але так, щоб вихідний продукт був європейського рівня.

Збільшився приплив іноземного капіталу, але в основному вкладаються кошти наших громадян. І це тішить, тому що хто з-за кордону прийде з благодійною метою? Для налагодження контактів із зарубіжжям у нас багато робить губернатор — він створює надійний, позитивний імідж, що є запорукою інвестиційної привабливості області. Дуже багато ми зробили для стабілізації суспільно-політичної обстановки в області, а це також категорія економічна.

* * *

Наталя Гасюк проводжала журналістів, як свою велику рідню. Справді, ентузіазмові членів Ради з питань туризму Карпатського регіону можна тільки позаздрити. Організація неприбуткова, працює як координаційний центр. Ідея її створення виникла під час проведення на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей у 1999—2001 роках проекту TACIS «Підтримка місцевого розвитку та туризму карпатського регіону». Перед завершенням проекту чотири облдержадміністрації вирішили продовжити співпрацю в області туризму і об’єднати свої зусилля в Раді. За 10 місяців роботи взяла участь у 13 міжнародних виставках, організувала власну веб-сторінку в Інтернеті, виграла три гранти. І нарешті цей прес-тур. Слова: «Когда такие люди в Карпатском крае есть…» за ці три дні просилися на язик досить часто. Ентузіазм і працелюбність не вимірюються цифрами, але вони, немовби ті спокійні гуцульські конячки, впевнено і не боячись потихеньку тягнуть вгору економічного воза краю.

Колеги з Тернопільщини, щиро заздрячи — адже області сусідять, — сказали: «У нас так швидко такий тур не організуєш. Хоча є багато що показати».

Задля життєвих потреб жителі гір мусили спускатися у низини, де можна було щось продати і щось купити. Тепер настав час жителям низин звернути свій погляд на гори. І піднятися туди. І зрозуміти, що вони того варті. Бо натхнення і наснага, а тим більше здоров’я варті вкладених грошей.

* * *

Комусь із моїх колег враження зіпсувала радянська сантехніка у готельному номері (згодом реконструкція добереться-таки до верхніх поверхів). Мені ж раз у раз сниться відчуття вільного польоту. Але про це — у наступних номерах.