ЯКИЙ ВІН, СУЧАСНИЙ БАТЬКО?

Людмила ТАРАН

«Я тебе породив, я тебе і уб’ю!» — звісно, це аж ніяк не формула виховання. Подобається це комусь чи ні, образ патріархального батька, грізного, караючого — у минулому. Натомість — толерантний, мудрий, розважливий чоловік, який є справді чудовим татом своїм дітям. Принаймні у Швеції, яка є країною-розвідником щодо нових тенденцій розвитку сім’ї, спеціально навчають біологічних батьків істинному батьківському почуттю та його втіленню. Але тато аж ніяк не стає мамою.

Який він, сучасний український батько? Тисячі творів про татусів у рамках конкурсу «Мій батько» написали діти України. Чимало з них надруковано в унікальній, щойно виданій книзі «Про тата». А ще з‘явився у нас не менш унікальний журнал. Він — не просто для чоловіків, а для татусів. Відповідно й називається — «Тато».

Ініціатори проекту — Міжнародна громадська організація «Жіноча громада», яка недавно відзначила своє сторіччя. Звісно, без фінансової підтримки Канадсько-українського гендерного фонду задуми повисли б у повітрі.

Ні для кого не таємниця: виховання дітей в Україні — традиційно на плечах жінок. Результат — моральні «безбатченки», діти, які майже не бачать власних татусів, не відчувають їхньої підтримки і розуміння. Популярний журнал «Тато» покликаний віднайти шлях до батьків. Нагадати їм про високу місію. На нещодавній презентації видання всіляко підкреслювалося: роль батька в родині потребує нагального переосмислення. «Я писав про свого тата і задумався — а яким же батьком буду сам?» — це слова одного школяра. Він і не здогадувався, що підняв актуальну проблему. А які откровення залишили на папері малолітні засуджені (бо ж конкурс охопив і таких)! Читаючи їх, ясно одне: дітям катастрофічно не вистачало батька, його душевної участі у житті підлітка.

Журнал для батьків — задум чудовий. Але одразу хочеться побажати редколегії та редакції послідовного дотримання кількох важливих принципів. Передусім, розвінчування дрімучих патріархальних забобонів. Дивно читати без коментарів пасажі інтерв’ю, в яких «безневинно» констатується: народження дівчинки — «брак». А ось хлопчик — «майстерна робота». Без редакційних коментарів тут не обійтися. Потрібно змінювати мислення.

Самі жінки не зможуть вибудувати нові стосунки у сім‘ї, у вихованні дітей. Щоб піднести престиж чоловіка саме в родині, наголосила Марі Драч, яка очолює «Жіночу громаду», їхня організація вже кілька років апелює до владних структур та Президента України щодо запровадження Дня батька. Таке свято є у Фінляндії, Китаї, Німеччині, Литві, США, інших країнах. Ідея прекрасна, та чи не перетвориться у нас цей день на ще один привід для бурхливого застілля?